Свята - релігійні і не дуже

[Полковник]

Оля (с праздником Вас лично ВИТАЮ!) пишет:"Романтична легенда про Святого Валентина...." и далбше про галеры, про любовь к прекрасной даме.....
Оля, Вы же мудрая женщина! Ну какие девушки на галерах?
Только для Вас и по секрету - Валентин был, как бы сказать...., короче он призывал любить не женщин..., вот....., но и не всякую скотину, конечно.....тоже, ээээ, ...конечно..не животных призывал любить, вот, ну......, на галерах...он....это...., ну, призывал, короче. вот.

[Liliyah Romanova]

В последние годы традиция праздновать 14 февраля как День влюбленных получила широкое распространение и в России, однако Русская Православная Церковь отмечает память святого Валентина 19 июля. При этом, как сообщили "Интерфаксу" в Московской Патриархии, покровителями семьи и брака на Руси издавна считались другие святые: Петр и Феврония.

Днем "блуда и прелюбодейства" назвал Валентинов день православный архиепископ (http://newsru.com/religy/15feb2001/ekat.html)

Католики Бразилии не знают о существовании Дня святого Валентина (http://newsru.com/religy/15feb2005/brasil_valentine.html)

Празднование Дня влюбленных 14 февраля имеет языческие корни (http://newsru.com/religy/14feb2005/pagan_valentine.html)

Индусские националисты против празднования "Дня проституции" (http://newsru.com/religy/14feb2005/induism_valentine.html)

[Viktoria Jichova]

Як і кожне улюблене свято люди мають здатність з часом трансформувати у щось на спосіб феєричного карневалу, у щось мегаексцентричне. Думаю, що не треба критикувати саме свято - бо ідея, задум його має оспівувати таке світле почуття, яким є кохання. Це свято би мало бути тихою радістю двох закоханих. А у що врешті-решт воно перетворилося - та ж добре знаємо з таких прикладів, як тепер святкують Геллоувін (День Всіх Святих) чи різдвяні свята на Заході: переважає комерція. Гадаю, що критикувати треба перш за все те, що самі люди зробили з цим святом, а не саме свято.

[Liliyah Romanova]

Вікторіє,
Геловін не має нічого спільного із днем Усіх Святих.
Святкування Геловіну якраз цілком язичницьке, а от Всіх Святих святкують тихо, посинаючи померлих, молячись за них чи засвічуюючи у пам'ять про них свічку.
Те саме і з днем Валентина. Він не має ніякого відношення до самого Валентина і також і до кохання. Це радше день закоханости (або такого типу любови як людус), рожевих окулярів, але не справжньої любові чи кохання. Бо кохання - це не "вітер в голові", а щось цілком протилежне. Справжня любов - виважена, мудра. Їй не треба особливих днів, бо вона сама є особлива. І свято - це буття разом, без подарунків, без виставляння почуттів напоказ.
Не подумайте, що я на вас нападаю, просто накипіло. Тут в Канаді теж кажуть, що комерція. Я вважаю, що комерція, то вже наслідок. Якби попиту не було, то і товару було б менше.

[Viktoria Jichova]

Вікторіє,
Геловін не має нічого спільного із днем Усіх Святих.
Святкування Геловіну якраз цілком язичницьке, а от Всіх Святих святкують тихо, посинаючи померлих, молячись за них чи засвічуюючи у пам'ять про них свічку.
Те саме і з днем Валентина. Він не має ніякого відношення до самого Валентина і також і до кохання. Це радше день закоханости (або такого типу любови як людус), рожевих окулярів, але не справжньої любові чи кохання. Бо кохання - це не "вітер в голові", а щось цілком протилежне. Справжня любов - виважена, мудра. Їй не треба особливих днів, бо вона сама є особлива. І свято - це буття разом, без подарунків, без виставляння почуттів напоказ.
Не подумайте, що я на вас нападаю, просто накипіло. Тут в Канаді теж кажуть, що комерція. Я вважаю, що комерція, то вже наслідок. Якби попиту не було, то і товару було б менше.

Лілю, те, що Ви мені тут написали, я це все пречудово знаю. Якраз Геллоувін - це кельтська традиція, що дуже закорінилася в англо-американському світі. А християнський День Всіх Святих (чи то Поминальний день) - це нашарування вже християнської традиції на язичеській. Комерція - вона завжди буде комерція. Це стосується любого свята. Що поробиш, якщо світ вже є такий? Так само, як і по-різному святкують Різдво віруючі, а інакше - атеїсти (для них це просто день сімейної злагоди та обдарування один одного подарунками).

[Liliyah Romanova]

Ну, про Різдво, то взагалі краще не говорити.
Знаєте, тут політкоректність полягає на тому, що все проти християнства. От до нас в офіс дзвонили і казали Happy Ramadan, хоча в нас ні одного мусульманина в офісі, ані араба. А на Різдво всі кажуть або Happy Holidays, або Happy Seasonal Greetings, але в жодному разі не Merry Christmas. Я десь сказала так, то навіть мені не відповіли. :mad:

[Viktoria Jichova]

Лілю, а може створити окрему гілку у розділі "історія, релігія" про святкування не лише релігійних свят (хоча, у більшості своїй це таки релігійні) та перекинути наш діалог на цю гілку? Як Ви гадаєте?

[Liliyah Romanova]

Я тут не модератор, тому перекинути не зможу. Треба Мартіні просити, мабуть. А як пропонуєте її назвати?

Ви вибачайте, що я трохи агресивно пишу, просто після 1,5 року життя серед цієї "політкоректності" дуже наболіло. :(

[Оля]

Оля (с праздником Вас лично ВИТАЮ!) пишет:"Романтична легенда про Святого Валентина...." и далбше про галеры, про любовь к прекрасной даме.....
Оля, Вы же мудрая женщина! Ну какие девушки на галерах?
Только для Вас и по секрету - Валентин был, как бы сказать...., короче он призывал любить не женщин..., вот....., но и не всякую скотину, конечно.....тоже, ээээ, ...конечно..не животных призывал любить, вот, ну......, на галерах...он....это...., ну, призывал, короче. вот.



Полковнику, які ГАЛЄРИ? :eek:


Ще Вам запощу чорним чорнилом, може Ви вже, як і я , добре не бачите! :rolleyes:
А може того... хряпнули собі до свята і галєри ввижаються...:D


Романтична легенда про Святого Валентина
Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.

За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..

Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.

[Viktoria Jichova]

Я тут не модератор, тому перекинути не зможу. Треба Мартіні просити, мабуть. А як пропонуєте її назвати?

Ви вибачайте, що я трохи агресивно пишу, просто після 1,5 року життя серед цієї "політкоректності" дуже наболіло. :(


Я Вас прекрасно розумію. Таке ж відчуття я мала в Австралії, коли у 1-ий різдвяний день (26 грудня) є такзваний Boxing Day, де натовпи озвірілих від скидок людей деруться у магазини, щоб все майже задурно без вибору та примірки скупити. Як на мене - це вже вершина людської захланності.
О, і ще мені бізарними видалися люди з шапочками Санта Клаусів на пляжах у бікінах та плавках серед майже 40 градусної спеки.

[Полковник]

Хм, а разве в'язниця и ГАЛЕРЫ не одно и то же???? :(

[Оля]

Хм, а разве в'язниця и ГАЛЕРЫ не одно и то же???? :(


Нє! :eek: В"язниця -то тюрма!

[Оля]

А дівчина хіба не могла ходити десь по подвір"ї тої тюрми, щб Валентин її побачив? ;)

[Liliyah Romanova]

Я Вас прекрасно розумію. Таке ж відчуття я мала в Австралії, коли у 1-ий різдвяний день (26 грудня) є такзваний Boxing Day, де натовпи озвірілих від скидок людей деруться у магазини, щоб все майже задурно без вибору та примірки скупити. Як на мене - це вже вершина людської захланності.
О, і ще мені бізарними видалися люди з шапочками Санта Клаусів на пляжах у бікінах та плавках серед майже 40 градусної спеки.
І в Канаді є Boxing Day. Народ від 5 ранку під магазинами стоїть. І по радіо передають, біля якго магазину від котрої стоять і які шанси пройти в магазин о такій чи такій годині. Повний маразм.

[Liliyah Romanova]

А дівчина хіба не могла ходити десь по подвір"ї тої тюрми, щб Валентин її побачив? ;)
Точно, є такий тип кобіт - "церковні (або побожні) повії".

[Viktoria Jichova]

Точно, є такий тип кобіт - "церковні (або побожні) повії".

О, та це вже тема для гілки "про це".:D А можете нам щось про такий тип повій розповісти? Бо, справді, вперше такий "термін" чую.:D :D

[Liliyah Romanova]

А, є такі кобіти, за монахами полють. Аби їх на собі оженити.
Не люблю про них говорити.

[Оля]

Точно, є такий тип кобіт - "церковні (або побожні) повії".



Лілю, не псуйте гарного свята! ;)

[Liliyah Romanova]

Добре, не буду!
Правда, я того не святкую.

[Viktoria Jichova]

Та як же можна вийти заміж за ченця? Невже такі спокусительки? Щось не можу цьому повірити.:D

[Liliyah Romanova]

1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

(1Кор.13:1-8)

[Liliyah Romanova]

Та як же можна вийти заміж за ченця? Невже такі спокусительки? Щось не можу цьому повірити.:D
За ченця не вийдеш. Його спершу треба з монастиря витягнути.
Якби таких випадків і сімей особисто не знала, повірте, не писала би.

[Оля]

Добре, не буду!
Правда, я того не святкую.


А ми святкуємо! :) Правда не так, що за якимось легендами, але просто є нагода, щоб висловити свою любов рідним і близьким! От зараз піду куплю гарну велику кульку сердечком,гарні квіти, візьму з магазину величезну коробку цукерок і піду привітаю своїх батьків і скажу, що я їх ДУЖЕ ЛЮБЛЮ! :)

[Viktoria Jichova]

Ну, то Ви вже мені вибачте, Лілю, але я щось не думаю, що такі жінки є повіями. Раз виходять заміж, значить люблять і хочуть сім´ї, дітей. Тут справа вже в самих ченцях - не витримали, не виконали свій обіт перед Богом, за те і відповідатимуть. І взагалі, питання набагато складніше. Гадаю краще чесно вийти зі стін монастиря та жити у вірі і любові в сім´ї, аніж жити "подвійним" життям, що ж суперечить вірі. Не нам судити, бо не маємо на це права.

[Liliyah Romanova]

Ага, то як котрі. Деякі за монахами полюють, аби на собі одружити. Деякі за неодруженими священиками, з тою ж метою. Деякі до одружених сящеників пристають, ото вже не знаю чого. Деякі просто прибирають у церкві, а паралельно "надають послуги".
Дурна тема, мені аж гірко з того зробилося.

[Viktoria Jichova]

Лілю, не засмучуйтеся. Бо це ж все таки люди, і їх ні Bам, ні мені не виправити. Це справа лише їхнього сумління. Просто не тема дурна, але, видко, є проблема. І не думаю, що про це говорити має бути "табу". Вам, може, видніше, оскільки я не є настільки в курсі церковних справ як Ви. Просто, мене зацікавив сам феномен стосунків чоловіка і жінки та віри, що стоїть поміж ними. Хоча, гадаю, що віра має таки об´єднувати людей, а не робити їхні долі нещасними. Ось собі тепер пригадую твір Thorn Birds (Coleen McCullough). Ви читали його, чи бачили, може, коли фільм за цим романом? Дуже гарна книга та стрічка.:)

[Liliyah Romanova]

А українською? Це ви про тих, що у терні співають?

[Оля]

Лілю, Віко, це ж мова про фільм "Поющие в терновнике"! :) Як його назва українською звучить?

[Мих]

Не добре зводити чоловіка з праведної дороги. То є дуже зле.

[Viktoria Jichova]

Не добре зводити чоловіка з праведної дороги. То є дуже зле.

Мuху, та не будьте таким категоричним та догматичним.;) Лише Богу відомі наші стежки, і він нас розсудить, чи йшли ми праведним шляхом, чи ні. Щоб таке говорити (чи зле це є, чи ні) треба би було це відчути перш за все на свому власному досвіді. Інакше, зі сторони кожен вміє повчати та керувати. А, може, ця людина спочатку помилилася, обравши шлях священнослужителя, котрий їй просто не під силу? Тоді справді вважаю, що краще одружитися та жити моральним життям в родині, ніж грішити у ризі пан-отця, бо це вже би було справжнє фарисейство. Така моя думка.:)

[Viktoria Jichova]

Так, я мала на увазі цей роман та фільм. І я не знаю, як його переклали українською.:)

[Ольга]

Мuху, та не будьте таким категоричним та догматичним.;) Лише Богу відомі наші стежки, і він нас розсудить, чи йшли ми праведним шляхом, чи ні. Щоб таке говорити (чи зле це є, чи ні) треба би було це відчути перш за все на свому власному досвіді. Інакше, зі сторони кожен вміє повчати та керувати. А, може, ця людина спочатку помилилася, обравши шлях священнослужителя, котрий їй просто не під силу? Тоді справді вважаю, що краще одружитися та жити моральним життям в родині, ніж грішити у ризі пан-отця, бо це вже би було справжнє фарисейство. Така моя думка.:)

з кожною спокусою можна боротися, але якщо це спокуса-особа, яка свідомо провокує до виходу з монастиря, тоді вже не про мораль монахів варто говорити, а про мораль спокусниць!

[Мих]

Мuху, та не будьте таким категоричним та догматичним.;) Лише Богу відомі наші стежки, і він нас розсудить, чи йшли ми праведним шляхом, чи ні. Щоб таке говорити (чи зле це є, чи ні) треба би було це відчути перш за все на свому власному досвіді. Інакше, зі сторони кожен вміє повчати та керувати. А, може, ця людина спочатку помилилася, обравши шлях священнослужителя, котрий їй просто не під силу? Тоді справді вважаю, що краще одружитися та жити моральним життям в родині, ніж грішити у ризі пан-отця, бо це вже би було справжнє фарисейство. Така моя думка.:)

Можливо Ви праві. Можливо не варто судити.

[Viktoria Jichova]

з кожною спокусою можна боротися, але якщо це спокуса-особа, яка свідомо провокує до виходу з монастиря, тоді вже не про мораль монахів варто говорити, а про мораль спокусниць!

Ну от Вам і фемінізм у практиці, еге ж?;) Тоді давайте всю вину скинемо на такзваних "спокусниц", як у середньовіччі. Не забудьмо ще й укаменувати, як це роблять в декотрих ісламських країнах. Дуже гарно! І ще, а мужчина - він що, своєї голови не має? Чи лише щось інше? давайте не будемо деградувати людей лише за нашими оцінками, бо справді, не нам зазирати у душу та судити, тим більше, коли ми про цих людей нічого не знаємо і знати не можемо. Поважаймо ся!

[Ольга]

Ну от Вам і фемінізм у практиці, еге ж?;) Тоді давайте всю вину скинемо на такзваних "спокусниц", як у середньовіччі. Не забудьмо ще й укаменувати, як це роблять в декотрих ісламських країнах. Дуже гарно! І ще, а мужчина - він що, своєї голови не має? Чи лише щось інше? давайте не будемо деградувати людей лише за нашими оцінками, бо справді, не нам зазирати у душу та судити, тим більше, коли ми про цих людей нічого не знаємо і знати не можемо. Поважаймо ся!

мене не дуже хвилює фемінізм чи ні :) намагаюся сказати, аби люди були обережні коли мова йде про серйозні речі (у цьому випадку про монахів).


а ще http://www.ugcc.org.ua/ukr/question/ritual/article;4810/ про День Валентина тут інфо

[Капітан]

А в дійсності цікаве питання – хто більше винен – спокусниця чи монах (або навпаки). Якщо не розглядати це питання з точки зору різних ...ізмів, то простіше досягти істини.

[Viktoria Jichova]

Я теж про ту ж обережність.;) :) Лише дехто все міряє зі своєї дзвіниці. Не сприймайте особисто, це я так сказати, в загальному, про стерeотипи, котрі ще побутують. Подібні оцінки щодо людей мені трохи нагадують наших отаких жіночок "з притчею во язицє", у котрих самих гріхів три горби на спині, а повчати інших - так були ж відразу першими (це я про загальну потребу доказувати світу, що он я, найкращий, а всі решта - і гроша ломаного не вартують, бо грішні всі).
І справді, я дуже рада, що я в Чехії (та й в інших країнах, де я встигла побувати) з такими поглядами не зустрічалася.:) Бо раніше у Львові цього аж ніяк не можна були уникнути.

[Мих]

Та ні, Ольга також права.

[Liliyah Romanova]

з кожною спокусою можна боротися, але якщо це спокуса-особа, яка свідомо провокує до виходу з монастиря, тоді вже не про мораль монахів варто говорити, а про мораль спокусниць!
Я з деякими такими розмовляла. Коментарів немає, лише злість! :mad:
І тут не йдеться про волю чоловіка чи ще щось. У нього голова є, але в неї - такааааа хитрість. Як бреше, навіть не кліпне! Там монах до самого кінця не здогадується, що проблеми вигадані і жаліти нема кого і чого. Знаю, що кажу, бо з кількома такими розмовляла. Аж важко було повірити, що таке може бути.
Звичайно, не всі такі. Деякі випадки такі, що й справді монах просто помилився у виборі і потім щасливо жив у шлюбі. Але там дівчина інша, дійсно скромна, тиха, вона страждає від одної думки, що є для монаха спокусою. Але деякі... Ох!

І тут не про фемінізм ідеться. Тут випадки дуже різні бувають. Мені колись один монах сказав, аби я не дивилася на те, що він у монастирі, бо то він просто від армії втік, але він може бути і не в монастирі. Я йому почала пояснювати, що таке покликання монаха, на чому воно полягає, чому людина йде в монастир і т.д. Монах дав мені спокій і таки лишився в монастирі. :)

Є також випадки, коли монах сам починає усвідомлювати, що таке життя не для нього. І нічого в цьому поганого немає. В такому випадку він не може змінити своє рішення з огляду на батьків, друзів... Він цілком слушно переживає, що вони всі подумають, чи зможуть це пережити, чи не втратять свою віру. І він тоді не думає про себе, але про інших. Якщо на його шляху стає дівчина, котра додає йому сміливости і допомагає прийняти рішення, то така дівчина стає свого роду порятунком.

[New Shrek]

Я з деякими такими розмовляла. Коментарів немає, лише злість! :mad:. Якщо на його шляху стає дівчина, котра додає йому сміливости і допомагає прийняти рішення, то така дівчина стає свого роду порятунком.От Матфея 5
28 А Я говорю вам, что всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже прелюбодействовал с нею в сердце своем. 29 Если же правый глаз твой соблазняет тебя, вырви его и брось от себя, ибо лучше для тебя, чтобы погиб один из членов твоих, а не все тело твое было ввержено в геенну. 30 И если правая твоя рука соблазняет тебя, отсеки ее и брось от себя, ибо лучше для тебя, чтобы погиб один из членов твоих, а не все тело твое было ввержено в геенну.

[Liliyah Romanova]

Ну, цитувати можна багато. Проблема в тому, що чоловіча натура в тому поані дуже слабка. Тому жінка може досить легко спокусити чоловіка.

[Mariya]

Почитала я тут міркуваннячка, висловлюю свою думку. Спокусниці - вони на то і спокусниці, щоб чоловіків спокушати і якщо чоловік не в змозі опиратись спокусі - то не цілком вина покусниць. А якщо той чоловік ще й склав обітниці і дав клятви, то він таку спокусницю повинен сприймати як випробовування. І якщо він того випробовування не витримав - не треба все на жінок валити. Обидвоє винні і вина розподіляється 50-50.

[Liliyah Romanova]

Та все ясно, Маріє. Цілком з вами погоджуюся.
Просто я кажу, що знаю різні випадки. Дуже різні. А ви узагальнюєте.

І от не будучи в монастирі, дивлячись на нього здалека, ми думаємо, що усе просто. А людина так чи інакше закривається від світу, ховається за мурами.
Я колись обурювалася, що монахи у церкві (якщо я ставала поруч) одразу відходили на метрів 5-6. Я обурювалася, бо вони сахалися як від прокаженої. Тепер я це розумію. Може, так і треба, аби втекти від мпокуси. Але таких ми переважно вважаємо за відлюдьків. А якщо монах захоче вам допомогти у якійсь проблемі, поговорить з вами, поділиться духовним досвідом, то на нього відразу накинуться спокуси і випробування? Повірте, що ні. Є різні дівчата, а різні дівчата різного й шукають. Я завжди захищаю жінок і дівчат, але деякі, з якими говорила, то мало не втішаються з того, що от яке досягнення... :(

[Viktoria Jichova]

Лілю, а Ви задумувались колись, власне чому ці дівчата та жіночки шукають собі чоловіка серед монахів та священнослужителів? Правильно, тому, що вони є впевнені, що такий мужчина справді вірить в Бога, що він буде вірним чоловіком та хорошим сім´янином і що найголовніше - зразковим батьком.:) Повірте, в Україні вже й не так легко натрапити на слушного мужчину. Теж знаю це з досвіду своїх коліжанок та знайомих. Так що не повії, а відповідальні перед своїм майбутнім та майбутнім своїх майбутніх дітей жінки. А якщо ще до такого "розрахунку" додається кохання - то це справді в прямому сенсі щаслива сім´я. Та, власне, Ви самі повинні знати, яким є подружнє життя зі священником.:)

[Оля]

От ви всі тут розсуджуєте, хто винен, а не можете відразу побачити, що винна церква, яка запровадила целібат, монашество, обітниці...

В Біблії ніде нема того! То вже люди самі за століття додумали і тримаються цього. Люди, особливо молоді, повинні одружуватися! І всі проблеми відпадуть.

[Ivan]

Ну, власне, й Біблію люди придумали... :D :D :D

[Ольга]

От ви всі тут розсуджуєте, хто винен, а не можете відразу побачити, що винна церква, яка запровадила целібат, монашество, обітниці...

В Біблії ніде нема того! То вже люди самі за століття додумали і тримаються цього. Люди, особливо молоді, повинні одружуватися! І всі проблеми відпадуть.

оой, тема перетворюється в глобальну проблему християнства :)

ті одружені священники, яких я знаю, розриваються між сімєю і роботою. Точніше це і роботою важко назвати, бо це покликання.
Тому можемо поговорити тут про тих жінок-героїнь, які є дружинами хороших священиків! Не думаю, що це легко.

[Viktoria Jichova]

Тому можемо поговорити тут про тих жінок-героїнь, які є дружинами хороших священиків! Не думаю, що це легко.

Ольго, вибачте, але з Ваших слів випливає, що є ще і погані священники. Я Вас правильно зрозуміла?;) :)

[Liliyah Romanova]

От ви всі тут розсуджуєте, хто винен, а не можете відразу побачити, що винна церква, яка запровадила целібат, монашество, обітниці...

В Біблії ніде нема того! То вже люди самі за століття додумали і тримаються цього. Люди, особливо молоді, повинні одружуватися! І всі проблеми відпадуть.
Олю, я чудово розумію, чому Ви так кажете, але Ви трохи перебільшили.
Церква не запроваджувала нічого насилу. Все йшло своїм добровільним шляхом. Ті, хто йдуть до монастиря, йдуть туди за власним ВІЛЬНИМ вибором. Хіба не знаємо про пустельників, які добровільно покидали світ?
А Павло, про що говорив Павло? Хіба не він казав, що той хто доньку заміж не видає, робить краще, ніж той, хто видає?
28 А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
(1Кор.7:28)
32 А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
34 і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
(1Кор.7:32-34)
36 А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.
37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.
38 Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.
(1Кор.7:36-38)

Є люди, які не повинні одружуватися. Бо вони зроблять нещасливими і себе, і жінку, і дітей. Я знаю деяких людей, які ніколи не одружувалися і це ніяк їм не зашкодило, вони лишилися прекрасними людьми.
Павло має цілковиту рацію в своїх словах. Не кожен покликаний одружуватися. не треба трактувати подружжя, як обов'язковий період дозрівання чи вже дорослости. Подружжя не є також свого роду табличкою від Бога, де пише "дозвіл на секс". Подружжя - це теж покликання, бо бути одним тілом і служити Богові у подружжі теж не є легко.

Люди одружені і монахи часто говорять один одному "тобі чи вам легше", що лише свідчить про те, що нікому не є легко у його виборі, у його служінні і його покликанні. Всюди треба докладати зусиль, аби отримати плід. Тут можемо згадати собі всім відому притчу про закопані таланти.
У кожному покликані важливу роль відіграють оці слова:
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
(Матв.11:30)

[Liliyah Romanova]

Вікторіє, священики є різні, але бути дружиною священика зовсім не солодко. Але окрім священиків та монахів є й інші християни. Просто монаха спокусити легше, мабуть, бо він життя не знає і мудрої спокусниці не розпізнає.
Я завжди порівнюю, що "бути жінкою священика" дуже схоже до "бути дружиною лікаря".
Моя думка щодо цього взагалі є така, що в Україні, Росії, Польщі витворився свого роду культ священиків. І це дуже негативне явище. Та, видно, люди такі, що мусять мати ще якихось божків.
Священик не є якоюсь особливою людиною, він ходить по землі, як кожен інший. Христос єдиний був ідеальною людиною.
З того, що бачу в Канаді, можу сказати, що дуже мудро, якщо священик має роботу, а буття священиком майже нічим не відрізняється від буття християнином. Бо так і має бути. Якщо ж буття священиком є єдиним джерелом заробітку, то нічого дивного, коли священик сходить на буденність і рутину в своєму служінні. Якби він мав постійну роботу, іншу, не в церкві, він би був набагато кращим священиком і живішим, він би був християнином, а не сухим виконавцем церковних послуг.

[Ольга]

Ольго, вибачте, але з Ваших слів випливає, що є ще і погані священники. Я Вас правильно зрозуміла?;) :)

Ліля чудово все прояснила :)

[Мих]

От ви всі тут розсуджуєте, хто винен, а не можете відразу побачити, що винна церква, яка запровадила целібат, монашество, обітниці...

В Біблії ніде нема того! То вже люди самі за століття додумали і тримаються цього. Люди, особливо молоді, повинні одружуватися! І всі проблеми відпадуть.


:) ВИ АБСОЛЮТНО НЕ ПРАВІ :) !!!

[Liliyah Romanova]

:) ВИ АБСОЛЮТНО НЕ ПРАВІ :) !!!
Не бачу сенсу в такій відповіді. А не краще сказати, я з вами не погоджуюся?

[Оля]

:) ВИ АБСОЛЮТНО НЕ ПРАВІ :) !!!


Миху, якщо я абсолютна неправа, то поясніть мені причину педофільства в римо-католицькій церкві. На східному побережжі Америки ще досі йдуть суди над священниками, що розбещували хлопчиків, які прислужували в церкві. Я не стільки осуджую тих священників, як церкву, яка не дала їм вибору між одруженням чи залишанням самотніми. :( Ліля все правильно зацитувала, але чомусь не до кінця. Де апостол Павло прямо говорить, що не кожен може це витримати, тому може одружуватися. Римо-католицька церква видно хотіла бути ще більшою, ніж він, тому заборонила ксьондзам одружуватися. Що з того вийшло - бачимо. А ще більше - скрито.

[Оля]

Лілю, я не вмію користуватися Біблією в інтернеті так, як Ви. Тому знайдіть мені будь-ласка ті місця в Новому Заповіті, де є настановлення яким має бути священник, диякон в церкві. Знаю точно, що перша вимога, що він має бути чоловіком однієї жінки. Тобто не розлученим.

[Liliyah Romanova]

Олю, послухайте, то не є вина церкви. Вибачте, але так дивитися не можна, бо то Ви себе обмежуєте.
Ви цілком маєте рацію, що Римська Церква даремно поставила обов'язковий целібат, але в неї на те були причини. На той час, як запровадили целібат (а він таки не був весь час, навіть були одружені єпископи) утворювалися цілі сімейні клани, загрібали під себе і гроші, і землі. Аби якось то побороти і присмирити, запровадили целібат. Завжди є дві сторони медалі.
Невже Ви думаєте, що серед одружених священиків чи пасторів немає педофільства? Або якої іншої мари? Та грішать тим у кожній церкві та релігії. І то не церква винна чи релігія, а сама людина, яка не бореться зі спокусами і не протистоїть їм, а ще й шукає.
А якщо пастори колись у боротьбі за ефір на американському телебаченні тикали один одного у гріхи, то хіба в цьому протестантська церква винна?? Те, що виявлялося, що пастори до проституток ходять, чи змушують підопічних до сексу, була винна протестантської церкви?
Ну от є у православних та східно-католицьких священиків вибір. Ну женяться вони, і що з того? Що з того, що вони одружені, коли й вони хлопчиків розбещують, а ще є практикуючими геями?
І не можна казати, що Церква в чомусь винна, бо тоді можна говорити, що Бог винен, що от у мене був викидень, що Бог винен, що сьогодні когось збила машина, що Бог винен, що у світі є зло.
Ми ж так не кажемо. А чому? Тому, що людина має ВІЛЬНИЙ вибір, а те, як і в який бік вона тим вибором користується, це вже саме її вина.

[Liliyah Romanova]

Я біблією в Інеті не користуюся, я навіть не знаю чи є вона десь українською мовою. Я маю Біблію в електронному варіянті і користуюся нею на компі.
Зараз вам пошукаю ту цитату. :)

[Liliyah Romanova]

Щось не можу вам того знайти. Ви мені ключове слово дайте для пошуку. ;)
6 А це говорю вам як раду, а не як наказа.
7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
(1Кор.7:6-11)

[Liliyah Romanova]

Щойно натрапила на ось таку цитату. Це ж треба! Отак читаєш Біблію і деякі речі повз проходять, бо не на часі. А тут...
Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі. (1Кор.11:16)
А як же форум? А як же дискусії?!? ;)

[Liliyah Romanova]

Лілю, я не вмію користуватися Біблією в інтернеті так, як Ви. Тому знайдіть мені будь-ласка ті місця в Новому Заповіті, де є настановлення яким має бути священник, диякон в церкві. Знаю точно, що перша вимога, що він має бути чоловіком однієї жінки. Тобто не розлученим.
Олю, а то часом не в книзі Левит сказано? Бо я "туди не ходжу".

[Оля]

Олю, послухайте, то не є вина церкви. Вибачте, але так дивитися не можна, бо то Ви себе обмежуєте.
Ви цілком маєте рацію, що Римська Церква даремно поставила обов'язковий целібат, але в неї на те були причини. На той час, як запровадили целібат (а він таки не був весь час, навіть були одружені єпископи) утворювалися цілі сімейні клани, загрібали під себе і гроші, і землі. Аби якось то побороти і присмирити, запровадили целібат. Завжди є дві сторони медалі.
[...]
Лілю, в кожній церкві є гріхи, я не мала на увазі витикати тільки римо-католицькій церкві.Вибачте, якщо я неправильно то подала. :( Але ті пастори, чи інші служителі, що так чинять, то тільки вони будуть нести відповідальність перед Богом за те, що вони коїли і що через це ще багато людей зблазнилися! :( А в тій церкві, в котрій то сталося через церковні заборони, які йдуть врозріз зі Словом Божим, то саме левова частка буде падати на тих, хто таке ввів в церкву. :(
Ну подумайте самі! Хоче хлопчина - поляк бути ксьондзом, має таке покликання нести службу в церкві, але для того він мусить НІКОЛИ не одружуватися. :( Ну хіба то правильно??? :confused: Чому він не має свобідного вибору щодо цього?:cool:

[Мих]

Миху, якщо я абсолютна неправа, то поясніть мені причину педофільства в римо-католицькій церкві. На східному побережжі Америки ще досі йдуть суди над священниками, що розбещували хлопчиків, які прислужували в церкві. Я не стільки осуджую тих священників, як церкву, яка не дала їм вибору між одруженням чи залишанням самотніми. :( Ліля все правильно зацитувала, але чомусь не до кінця. Де апостол Павло прямо говорить, що не кожен може це витримати, тому може одружуватися. Римо-католицька церква видно хотіла бути ще більшою, ніж він, тому заборонила ксьондзам одружуватися. Що з того вийшло - бачимо. А ще більше - скрито.

Причина зовсім проста - людський, гріховний фактор. Церква не може йти на поступки у питаннях віри. А перелюб він і в Африці перелюб, а ще й зі збоченнями. Церква не може змінити декальог в угоду гріховній людині. Бо якщо йти таким шляхом.... є ж такі "церкви", де голубі одружуються. А людину ніхто не примушував приймати целібат, але якщо людина вибрала такий шлях, дала слово перед Богом, то які питання?
Апостол Павло так і говорить: можеш бути як я, а можеш бути одружений.
Монашество "придумано" не вчора. Згадаймо монахів-постельників. Доречі, Іван-Хреститель був також пустельником-відлюдником, бо це було його покликання, так само й сьогодні є люди, які мають таке покликання, а є люди, які не мають такого покликання і не розуміють такого покликання. Це не кожному дано.

[Мих]

Лілю, в кожній церкві є гріхи, я не мала на увазі витикати тільки римо-католицькій церкві.Вибачте, якщо я неправильно то подала. :( Але ті пастори, чи інші служителі, що так чинять, то тільки вони будуть нести відповідальність перед Богом за те, що вони коїли і що через це ще багато людей зблазнилися! :( А в тій церкві, в котрій то сталося через церковні заборони, які йдуть врозріз зі Словом Божим, то саме левова частка буде падати на тих, хто таке ввів в церкву. :(
Ну подумайте самі! Хоче хлопчина - поляк бути ксьондзом, має таке покликання нести службу в церкві, але для того він мусить НІКОЛИ не одружуватися. :( Ну хіба то правильно??? :confused: Чому він не має свобідного вибору щодо цього?:cool:

Через те, що покликання ксьонза є глибоке і якщо людина хоче повністю посвятити себе служінню Богові, то утримання сім"ї буде йому заважати, оскільки любов, увагу треба ділити між сім"єю та служінню Богові, відповідальностю перед Богом за паству. Не проста то є справа.

[Оля]

Миху, і Христос був неодруженим. І Іван Хреститель. Але чи рівнятися будь-якому священникові до них?

До речі, сама знайшла ось про те, якими мають бути священнослужителі в церкві.

1-ше послання Св.Ап.Павла до Тимофія:

3 голова :
1.Вірне це слово:коли хто єпископсва хоче,-доброго діла він прагне.
2.А єпископ має бути бездоганний,муж однієї дружини...
4.щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,-
5.бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?
12.Дияони мусять бути мужі однієї дружини,що добре радять дітьми і своїми домами.

Ще й четверту голову відразу прочитайте, 3 вірш...


Видно ці місця римо-католики чи не читають, чи що? :confused: Тут ясно написано про служителів, що одружені і мають сім"ї...

[Мих]

А на кого рівнятися священнику? На кого рівнятися людині? Рівнятися, маю на увазі бути досконалим. Людина ставить інколи планку вище, ніж може досягнути, але для Бога наші наміри теж важливі.
Я не можу погодитися з Вами у тому питанні, що наприклад священнослужитель внаслідок того, що не одружився, став педофілом.
Це дві різні речі. Можна й одружитися і стати педофілом. Одруження є благословенне Господом, але не збочення. Думаю, це питання набагато глибше. Діяння Апостолів і постанова Католицької церви не суперечать, якби ж церква дозволяла більше 1-ї дружини - тоді було б розходження.

[Оля]

А на кого рівнятися священнику? На кого рівнятися людині? Рівнятися, маю на увазі бути досконалим. Людина ставить інколи планку вище, ніж може досягнути, але для Бога наші наміри теж важливі.
Я не можу погодитися з Вами у тому питанні, що наприклад священнослужитель внаслідок того, що не одружився, став педофілом.
Це дві різні речі. Можна й одружитися і стати педофілом. Одруження є благословенне Господом, але не збочення. Думаю, це питання набагато глибше. Діяння Апостолів і постанова Католицької церви не суперечать, якби ж церква дозволяла більше 1-ї дружини - тоді було б розходження.

Можна стати. Я не сперечаюся. Але більше можна стати, коли мужчина має природні потреби в сексі, а де їх застосувати, як йому заборонили одружуватися? :mad: І ще Ви, Миху, не прокоментували ніяк настанов Біблії і наявності в римо-католиків обов"язкового целібату!

[Оля]

А на кого рівнятися священнику? На кого рівнятися людині? Рівнятися, маю на увазі бути досконалим.

Ну нащо Ви не туди повертаєте? Ви ж добре знаєте, яку місію мав Христос на землі і Іван Хреститель. Їхнє життя було коротке в обох і було все це сплановане Богом наперед. Нащо їм були сім"ї? Тим більше, що Христос є Богом.

[Viktoria Jichova]

Моя скромна думка стосовно того, чи бути священнику одруженим, чи ні, полягає в тому, що дати комусь життя та виховати слушну людину, якій це життя було дано - ось це є найголовніше людське послання. А якщо священник ще й крім того зразково виконує свою службу Богові - то що може бути краще і для Бога, і для людини самої?

[Мих]

Можна стати. Я не сперечаюся. Але більше можна стати, коли мужчина має природні потреби в сексі, а де їх застосувати, як йому заборонили одружуватися? :mad: І ще Ви, Миху, не прокоментували ніяк настанов Біблії і наявності в римо-католиків обов"язкового целібату!

Мені ніхто нічого не забороняв.;)

А що до католицьких священників і питання целібату, то мій коментар наступний. В Біблії немає місця, де написано, що ксьонз мусить бути одружений. Ви привели місце, де написано, може мати одну дружину. Церква просто строго з певних мотивів підійшла до цього питання, але католицька церква не порушила закон. Тому я не бачу причин критикувати церкву, тим більше Апостол Павло сказав, краще бути як я - неодруженим.

[Мих]

Ну нащо Ви не туди повертаєте? Ви ж добре знаєте, яку місію мав Христос на землі і Іван Хреститель. Їхнє життя було коротке в обох і було все це сплановане Богом наперед. Нащо їм були сім"ї? Тим більше, що Христос є Богом.
Оля, але Ви ж знаєте, що у кожної людини є своя місія на землі. В Апостолів теж була своя місія, місія була і у їх послідовників. Апостол Андрій прожив дуже довго, не одружувався. Взагалі з Апостолів ніхто не одружувався, чи це не приклад?

[Мих]

Моя скромна думка стосовно того, чи бути священнику одруженим, чи ні, полягає в тому, що дати комусь життя та виховати слушну людину, якій це життя було дано - ось це є найголовніше людське послання. А якщо священник ще й крім того зразково виконує свою службу Богові - то що може бути краще і для Бога, і для людини самої?

Та я не заперечую. Просто целібат - не є гріхом.

[Оля]

Та я не заперечую. Просто целібат - не є гріхом.

Є! Бо він обов"язкоий в римо-католиків. Хлопець не має вибору, щоб бути священником і одружитися. У всіх інших конфесіях зустрічаються неодружені служителі. Але тут дійсно їхній вільний вибір, проти якого я нічого не маю.
Про апостолів не багато інформації. Але не всі були неодружені. Ось про Петра згадується, що апостоли прийшли в дім Петра, а в нього теща була в сильній гарячці, від якої вони її уздоровили, помолившись над нею. Тоді вона встала і їм прислуговувала. Була теща, була значить і жінка....;)

[Оля]

Мені ніхто нічого не забороняв.;)

А що до католицьких священників і питання целібату, то мій коментар наступний. В Біблії немає місця, де написано, що ксьонз мусить бути одружений. Ви привели місце, де написано, може мати одну дружину. Церква просто строго з певних мотивів підійшла до цього питання, але католицька церква не порушила закон. Тому я не бачу причин критикувати церкву, тим більше Апостол Павло сказав, краще бути як я - неодруженим.

Краще! Але також і сказав, що хто не може, то нехай одружується, щоб не розпалятися!
Миху, Ви от захищаєте римо-католиків. А чому греко-католицькі священники одружуються? :)

[Мих]

Є! Бо він обов"язкоий в римо-католиків. Хлопець не має вибору, щоб бути священником і одружитися. У всіх інших конфесіях зустрічаються неодружені служителі. Але тут дійсно їхній вільний вибір, проти якого я нічого не маю.
Про апостолів не багато інформації. Але не всі були неодружені. Ось про Петра згадується, що апостоли прийшли в дім Петра, а в нього теща була в сильній гарячці, від якої вони її уздоровили, помолившись над нею. Тоді вона встала і їм прислуговувала. Була теща, була значить і жінка....;)

Ну чому немає вибору? Хочеш - будь священником, хочеш - одружуйся.:D Заборонено одночасно. Церква поставила зависоку планку для священників? Можливо. Про Петра і тещу є, але от у мене є підозра, що тещу він мав ще до того, як став Петром, нє?;)

[Мих]

Краще! Але також і сказав, що хто не може, то нехай одружується, щоб не розпалятися!
Миху, Ви от захищаєте римо-католиків. А чому греко-католицькі священники одружуються? :)

Де ж їх захищаю? Я захищаю церкву.:) Я хочу сказати одну просту деталь: в целібаті немає гріха і те, що церква зробила його обовязковим - також і нема гріха бути одруженим священником, як це є у греко-католиків. Це не є питання дискусії віри - я би так сказав.

[Liliyah Romanova]

Монашество "придумано" не вчора. Згадаймо монахів-постельників.
Ану, розкажіть нам, що то за орден. Думаю, всім буде цікаво. :D :D :D

[Полковник]

Ану, розкажіть нам, що то за орден. Думаю, всім буде цікаво. :D :D :D

У меня появилась своя версия! Рассказать????:rolleyes:

[Liliyah Romanova]

Через те, що покликання ксьонза є глибоке і якщо людина хоче повністю посвятити себе служінню Богові, то утримання сім"ї буде йому заважати, оскільки любов, увагу треба ділити між сім"єю та служінню Богові, відповідальностю перед Богом за паству. Не проста то є справа.
Е-там!
Миху, це вже називається "притягнене за вуха богослов'я".
Сім'я священику не заважає, це по-перше. От вам сім'я заважає бути християнином? Чи може, ваша робота вам заважає?
По-друге, причини введення целібату були ЦІЛКОВИТО світські і матеріяльні. Так що не треба сюди приплітати якусь глибоку духовність.

І ще, священик паству не спасає. То тій пастві часом так вигідно думати. ;)

[Liliyah Romanova]

Хлопець не має вибору, щоб бути священником і одружитися. У всіх інших конфесіях зустрічаються неодружені служителі. Але тут дійсно їхній вільний вибір, проти якого я нічого не маю.

Олю, я теж проти примусового целібату і знаю хлопців, яким було дуже важко змиритися з тим, що не матимуть своїх дітей.
Тільки не забувайте, що вони таки роблять вибір. В даному випадку: йти чи не йти до семінарії. І котрі не можуть бути нежонатими, покидають семінарію і одружуються. Їх до того вибору ніхто не змушує, просто їм його трохи важче зробити.

Знаєте, що ще важливо. Самі римо-католики не готові прийняти одружене священство. Можливо, одиниці, так, але не загал. Для більшости католиків одружене священство - великий гріх. Коли вони чують про одруженого католицького священика у них світ валиться. Я кілька разів у Польщі мала дуже гострі розмови стосовно того, що одружений теж може бути священнослужителем, але дівчина аж плакала, аби мені сказати, що то неправильно і що священик має бути неодружений, бо в тому більша святість.
Не думаю, що поки вірні цієї Церкви є такої думки, верхівка її почне якісь зміни щодо целібату.

[Liliyah Romanova]

Де ж їх захищаю? Я захищаю церкву.:) Я хочу сказати одну просту деталь: в целібаті немає гріха і те, що церква зробила його обовязковим - також і нема гріха бути одруженим священником, як це є у греко-католиків. Це не є питання дискусії віри - я би так сказав.
Між іншим, римо-католицька церква - єдина, де встановлений обов'язковий целібат. Більше ніде такого немає.

[New Shrek]

[QUOTE=Liliyah Romanova;3938
Сім'я священику не заважає, це по-перше.)[/QUOTE]От Матфея 10 34 Не думайте, что Я пришел принести мир на землю; не мир пришел Я принести, но меч, 35 ибо Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. 36 И враги человеку — домашние его. 37 Кто любит отца или мать более, нежели Меня, не достоин Меня; и кто любит сына или дочь более, нежели Меня, не достоин Меня; 38 и кто не берет креста своего и следует за Мною, тот не достоин Меня.

[Мих]

Е-там!
Миху, це вже називається "притягнене за вуха богослов'я".
Сім'я священику не заважає, це по-перше. От вам сім'я заважає бути християнином? Чи може, ваша робота вам заважає?
По-друге, причини введення целібату були ЦІЛКОВИТО світські і матеріяльні. Так що не треба сюди приплітати якусь глибоку духовність.

І ще, священик паству не спасає. То тій пастві часом так вигідно думати. ;)

А монаший целібат - це також світська і матеріальна справа, чи така ж, як у священників?

[Liliyah Romanova]

Монаший целібат це вибір, а священичий - примус.
Я знаю багатьох поляків, котрі могли бути дуже добрими священиками у своїй церкві, але не стали. І ще знаю багато священиків-целібсів, котрі живуть із "катехиткою" чи господинею, а їх діти живуть у батьків тої "катехитки" чи господині. Деякі живуть із "водіями", бо з того дітей нема.
Не можна бути в цій справі лише з одного боку, треба бути посередині.

[Liliyah Romanova]

От Матфея 10 34 Не думайте, что Я пришел принести мир на землю; не мир пришел Я принести, но меч, 35 ибо Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. 36 И враги человеку — домашние его. 37 Кто любит отца или мать более, нежели Меня, не достоин Меня; и кто любит сына или дочь более, нежели Меня, не достоин Меня; 38 и кто не берет креста своего и следует за Мною, тот не достоин Меня.
Ще згадайте про руку та око, які треба відкинути, якщо вони вас до гріха ведуть, а не до Бога.
Але як це заперечує жонате священство, не бачу. А може, та цитата заперечує сім"ю? Або це із серії, якщо твій брат - свідок єгови, то відречися від брата свого??
Прокоментуйте цитату, бо що з того тоді, що ви її навели.

[Мих]

Монаший целібат це вибір, а священичий - примус.
Я знаю багатьох поляків, котрі могли бути дуже добрими священиками у своїй церкві, але не стали. І ще знаю багато священиків-целібсів, котрі живуть із "катехиткою" чи господинею, а їх діти живуть у батьків тої "катехитки" чи господині. Деякі живуть із "водіями", бо з того дітей нема.
Не можна бути в цій справі лише з одного боку, треба бути посередині.

Та звідки, Ліля, ми можемо знати - хороші б священники з них вийшли б чи ні. Я ж целібат не осуджую і не оправдую. Є як є. Раз церква так постановила, то може й відмінити.

[Мих]

А ось коментар священника про ""День закоханих"

Святкування "Дня закоханих" 14 лютого має язичницьке коріння. У язичницькому Римi 14 лютого вшановували богиню шлюбу, материнства й жiнок Юнону. Наступного дня починалися Луперкалiї — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад, тiсно пов’язаного iз поняттям плiдностi. Ще одна назва дня 14 лютого — «Пташине весiлля», в цей перiод починали паруватися птахи.

По-перше, Греко-Католицька, як і Православна Церкви не святкують це "свято". 14 лютого в наших храмах не згадується святий Валентин. Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих», то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я "Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників.

Співпадає лише рік (але не дата) загибелі священномученика Валентина Римського з роком смерті "передбачуваного" Валентина про якого мовиться в романтичній історії "дня всіх закоханих"... Тому ніяких особливих богослужінь 14 лютого з нагоди Дня «Святого» Валентина в нас не проводиться.

Усі Валентини канонiзовані задовго до роздiлення Церкви на західну i східну, а тому цих святих визнають i православнi, й католики. Вивчаючи справжнє житіє святого мученика Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його „легендарною” версією. Немає в нім ні таємних вінчань - загальновідомо, що сам обряд вінчання в Церкві був встановлений пізніше. Не знайдемо в житті мученика і писання любовних листів.

По-друге, слово "святий" наводить людей на думку, що це свято якось пов'язане з Церквою. Нажаль святкування його часто нагадує язичницькі часи та прямо порушує або ж заохочує до порушення однієї з 10 заповідей - не чини перелюбу. Любов в сучасному розумінні - це вже навіть не романтичні почуття, а часто хтиві розмови і погляди, а то і постільні сцени. Все це відверто пропагують ЗМІ та ті хто охоче заробляють на цьому «святі». Мусимо визнати, що "День всіх закоханих" фактично став днем розпусти.

Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. У Біблії ми знайдемо чимало прикладів, що змальовують людські почуття. Зокрема, Соломонова “Пісня пісень” є живим прикладом ніжних емоцій, які спільно переживаються нареченими. Церква не засуджує кохання й особливої уваги один до одного. Але закоханість це ще не любов, а справжня любов пов’язана з не лише з емоціями та почуттями, а в першу чергу з відповідальністю та вірністю. Ось як описує подружнє кохання Святий Іван Золотоустий: “Беру тебе у свої руки і люблю сильніше, аніж життя своє. Тому що життя теперішнє – ніщо, а моїм найбільшим прагненням є прожити його з тобою таким чином, щоби ми були впевнені, що не будемо розлучені і в іншому житті, котре для нас приготовлено”.

Саме тому, як альтернатива до пропаганди «вільного кохання» виник Рух Чистих Сердець, девіз якого – “True love waits” (справжнє кохання чекає). Цей рух уже поширився в багатьох країнах, до нього приєдналися не тільки християни: католики, православні та протестанти, але і євреї та мусульмани. Вступаючи у цей рух, молоді люди дають обіцянку перед Господом Богом зберігати чистоту до шлюбу. І 14 лютого члени цього руху вже декілька років, як альтернативу до комерціалізованого „Дня закоханих”, проводять „День ціломудрія (чистоти, цнотливості)”. Основна його ціль – вказати на небезпеки, які існують в невпорядкованих зв’язках, пропагувати ідеї справжньої любові та дошлюбної стриманості, сказати молодим людям, котрі вже мали статеві стосунки, що можна почати все спочатку та жити в чистоті.

[Оля]

Та звідки, Ліля, ми можемо знати - хороші б священники з них вийшли б чи ні. Я ж целібат не осуджую і не оправдую. Є як є. Раз церква так постановила, то може й відмінити.

Не просто може, а вже й подумує. :cool: Вже то нераз проскакувало в новинах через ті всі скандали, бо весь світ їм тим закидає, як єдиною причиною. Хоча, як ми вже говорили, причина розпусти у священників не тільки та, та і не тільки у римо-католиків. :mad:

[Оля]

Монаший целібат це вибір, а священичий - примус.
Я знаю багатьох поляків, котрі могли бути дуже добрими священиками у своїй церкві, але не стали. І ще знаю багато священиків-целібсів, котрі живуть із "катехиткою" чи господинею, а їх діти живуть у батьків тої "катехитки" чи господині. Деякі живуть із "водіями", бо з того дітей нема.
Не можна бути в цій справі лише з одного боку, треба бути посередині.

А я ще колись читала книжку "Страшні тайни монастирських мурів". :(
І кому тоді потрібен той целібат? :mad: Богові? А життя поза шлюбом і позашлюбні діти? Нам знайомі поляки теж дуже доказували, що ксьондзи не можуть одружуватися, бо то страшний гріх. А те що їхній племінник (гарний молодий хлопець тоді) висвятився на ксьондза і певно собі живе з якою наложницею "втихаря", то то вони зрозуміють! Жива ж людина...:cool:

[Мих]

Я не виключаю, що й одружений священник може жити з катехиткою. Коли людину "тягне", то що поробиш? Якщо священнослужителя тягне до хлопів, то тут і будь він тричі одружений - не допоможе, бо то трохи різні речі. а все через те, що приймаючи таке рішення, людина питає себе: "чи зможу"? Не розуміючи, що покладатися у тих справах не так на себе, як на Бога.

[Liliyah Romanova]

Олюсю, прошу Вас, не дивіться однобоко! Не кожному сім'я побтрібна. Є такі, що одружуються, бо всі одружуються і потім все життя нещасливі, і їх сім'я також. Знаю таких людей, які ніколи не мали сім'ї, не є ні в монастирі, ні в священстві, але вони дуже щасливі, що не мають сім'ї. Деякі люди не створені до сім'ї і все. Бог нас творить різними, а не їднаковими. :)

Щодо монастирських мурів, то можу вам сказати, що монахи зараз таки свідомі. І якщо щось не так, вони самообманом не займаються, а просто виходять з монастиря і все.
Священикові дуже важко просто покинути священство, бо що тоді робити? Ким бути, де працювати? Якщо в нього ніякого досвіду, то він стане просто ніким. Адже церква для них - інкубатор. І такому дуже важко прийняти якесь конкретне рішення. Йому простіше жити в грісі. Переважно вони ще й від віри відходять узагалі. Бо як можна жити з Богом перебуваючи у постійному грісі, який не можна навіть собі простити, бо відмовитися від гріха нема ні сили, ні бажання. Людина починає любити свій гріх замість Бога.

Церква нічого не мінятиме, поки того не захочуть саме її вірні. Якщо кричать усі інші, то Церква не повинна на це звертати увагу. І це питання зараз відкритим не стоїть. Хлопці мають вибір: або бути священиком, або ні. Деякі просто переходять до іншої церкви, де можна одружитися. І це їх власний вибір, а не те, що їх Церква до чогось змусила. Якщо я грішу, то це Я грішу, а не моя церква.

Навіть ті традиційні церкви, де буцімто є "вибір", все одно обмежують той вибір. Одружений священик ніколи не стане єпископом, хіба жінка помре, або жінку відправить у монастир. І таке справді трапляється. Навіть у наші часи.
Якщо має бути вибір, то він має бути здоровим. Адже священик не може одружитися, ані диякон не може одружитися. Одружитися може ТІЛЬКИ семінарист, котрий уже закінчив семінарію. А до закінчення він взагалі може приховувати, що в нього є дівчина. Хіба це вибір?

Тут забагато нюансів.
Одне знаю, що потрібні і одружені, сімейні люди, і безсімейні. Особливо, з точки зору вільного вибору та вільної волі. Не хоче хтось одружуватися, то його вибір треба шанувати від і до.

[Мих]

Дуже розумий допис від Лілі. Підтримую