Показати повну версію : Невидима боротьба
Невидима боротьба.
Святі отці церкви часто підкреслювали, що людина у своїх земних пошуках не зазнає спокою, поки не знайде Бога. Ця боротьба є не «проти» , а скоріше «за», а суть її полягає у тому, щоб не віддати Бога, якого в нас намагається відібрати ворог. А невидима боротьба називається тому, що ця боротьба на духовному рівні, та й мета є невидима. Невидима боротьба є важливою ще й для тих, хто намагається чинити добро, але через певні обставини не зміг цього здійснити. В такому випадку Господь приймає добрий намір як довершену справу. З іншої сторони будь-яка думка, що віддаляє нас від Бога, якою доброю вона б не здавалась, походить від диявола і її необхідно негайно відігнати. Думка – це є дух. Колись перші християни йшли у пустелю, щоб усамітнитися, їх питали, куди вони йдуть, а вони казали, що йдуть боротися з духами, а насправді, вони боролися з думками. І що цікаво, коли до них приходила якась недобра думка, вони намагалися бити цю думку фразою з Святого Письма. Згадаймо, як Ісус у пустелі, коли Диявол Його спокушав, Ісус відповідав навіть не своїми словами, а казав: «сказано, не спокушатимеш.....»
Людина переважно діє під впливом думок, які її наповнюють. Особа, що керується своїми бажаннями не є цілісною, бо потурає своїм пристрастям, бажанням, які не покидають її поки не будуть задоволені. У той час Святий Дух не навязує себе людині, а вичікує, бажаючи побачити її прагнення прийняти Його.Якщо ми мужньо противимося злим помислам і пристрастям, Святий Дух починає керувати там, де пристрасті поборені. Треба зауважити, ще одну річ. У сучасному світі є багато говорять, пишуть про бідність людей, про допомугу обездоленим, але забуваємо про те, що бідність можна побачити скрізь: і у брудних хижах і у розкішних покоях, а все через те, що у нашому житті всюди й кругом і постійно є випадки, що спонукають збочити нас з правильної дороги, втратити правдиве розуміння сутності речей та подій.
Ми часто уникаємо чи навіть соромимося життя духовного, внутрішнього, обмежуючись виконанням зовнішніх практик та обрядів, які гублять свій зміст, коли не зумовлені внутрішньою потребою.
Viktoria Jichova
22.11.2006, 17:36
Миху, і я вже якось про це писала. Пам'ятаєте? Ще на тимчасовому форумі на гілці про щастя. Тобто, про війну, котра ведеться у людській душі. Але маю трішки маленьке зауваження до Вас, що не просто з думками людина бореться, але зі спокусами у вигляді думок. Злий є дуже добрим психологом, і він знає всі слабини людської душі - тож треба надто остерігатися його підступів та облесництва. Оборона від спокус є слабкою лише у випадках, коли людина немає духовно-моральної опори, коли вона не вірить в Бога.
Миху, і я вже якось про це писала. Пам'ятаєте? Ще на тимчасовому форумі на гілці про щастя. Тобто, про війну, котра ведеться у людській душі. Але маю трішки маленьке зауваження до Вас, що не просто з думками людина бореться, але зі спокусами у вигляді думок. Злий є дуже добрим психологом, і він знає всі слабини людської душі - тож треба надто остерігатися його підступів та облесництва. Оборона від спокус є слабкою лише у випадках, коли людина немає духовно-моральної опори, коли вона не вірить в Бога.
Памятаю.
Спокуси теж приходять у вигляді думок.
Оборона від спокус. Треба зрозуміти найперше одну річ: я не зможу обронятися сам і мушу й можу покладатися тільки на Бога. Це саме головне.
Viktoria Jichova
22.11.2006, 18:03
Миху, ну а я ж про що? Тут ми заодно.:)
Ми за одно і це здОрово! Нє?
Viktoria Jichova
22.11.2006, 18:19
Угу, Миху. :)
Лише от немає опонентів, а нам, видко, вже немає про що поговорити, раз так швидко це питання вияснили.;) :)
KabMiner
23.11.2006, 12:12
Угу, Миху. :)
Лише от немає опонентів, а нам, видко, вже немає про що поговорити, раз так швидко це питання вияснили.;) :)
Ха-ха!!!
опонентів кажете немає!? А ось і я тут!!!
Все ви гладко розказуєте, але оминаєте головне питання: Що є Бог? І який саме Бог мається на увазі?
Одна справа той Бог, з яким жиди укладали угоди, інший - єврейский мальчик Иисус, якому вдалося стати богом гоїв, ще інша справа - Одін і інші германські Боги, Зевс і грецькі Боги, Даждьбог і словянські Боги...
Ну, а далі, як казав хтось з римлян (чино не Вергилій): Обираючи Богів - обираємо долю!
Viktoria Jichova
23.11.2006, 12:22
Ха-ха!!!
опонентів кажете немає!? А ось і я тут!!!
Все ви гладко розказуєте, але оминаєте головне питання: Що є Бог? І який саме Бог мається на увазі?
Одна справа той Бог, з яким жиди укладали угоди, інший - єврейский мальчик Иисус, якому вдалося стати богом гоїв, ще інша справа - Одін і інші германські Боги, Зевс і грецькі Боги, Даждьбог і словянські Боги...
Ну, а далі, як казав хтось з римлян (чино не Вергилій): Обираючи Богів - обираємо долю!
Шановний Кабмінере!
Я б з Вами з радістю подискутувала на цю тему, але як видно, Ви обрали трішки інший стиль та тон, не зовсім сприйнятний для дискусії. Перестаньте зневажливо ображати релігійне визнання інших людей, і тоді можемо весело розмовляти далі.;)
Э эх! Как бы я щас тут с вами хотел бы поболтать на темы о Боге и всяких там сектах, жаль по вашему ни БУМ БУМ
Liliyah Romanova
25.11.2006, 00:25
Памятаю.
Спокуси теж приходять у вигляді думок.
Оборона від спокус. Треба зрозуміти найперше одну річ: я не зможу обронятися сам і мушу й можу покладатися тільки на Бога. Це саме головне.
На Бога надійся, але й руками махай! :)
Э эх! Как бы я щас тут с вами хотел бы поболтать на темы о Боге и всяких там сектах, жаль по вашему ни БУМ БУМ
Ви говорите, а ми поймьом!:)
На Бога надійся, але й руками махай! :)
Намахався, тепер буду вірити.:)
Ой, Миху... Знаю, що почую тут у відповідь, але не можу не висловити свою думку...
Невидима боротьба за духовність і змістовність... На противагу ззовнішньому і ритуалізованому, скороминущому і суєтному... А Бог твій тут до чого? Обов"язково боротися за чиюсь ласку, як бонус за успіх у боротьбі? Чи, може, позитивні ідеали є самодостатніми без огляду на їхню уявну сакральну санкціонованість?
Оборона від спокус є слабкою лише у випадках, коли людина немає духовно-моральної опори, коли вона не вірить в Бога.
Я людина невіруюча, антиклерикальна, іншим не буду і не хочу бути. То, виходить, я завчасно нехороша людина у всьому, що б не робив? Переводь старих і немічних через вулицю чи не переводь... ;)
А протім, Вікторіє, ми десь на іншій гілочці цього форуму в унісон писатимемо про демократичні цінності, про повагу до особистості... :D:D:D
Ой, Миху... Знаю, що почую тут у відповідь, але не можу не висловити свою думку...
Невидима боротьба за духовність і змістовність... На противагу ззовнішньому і ритуалізованому, скороминущому і суєтному... А Бог твій тут до чого? Обов"язково боротися за чиюсь ласку, як бонус за успіх у боротьбі? Чи, може, позитивні ідеали є самодостатніми без огляду на їхню уявну сакральну санкціонованість?
Просто я подумав, що не по своїй волі прийшов у цей світ і не по своїй піду з нього. У кожного свої завдання й ціль.
Viktoria Jichova
26.11.2006, 00:42
Ой, Миху... Знаю, що почую тут у відповідь, але не можу не висловити свою думку...
Невидима боротьба за духовність і змістовність... На противагу ззовнішньому і ритуалізованому, скороминущому і суєтному... А Бог твій тут до чого? Обов"язково боротися за чиюсь ласку, як бонус за успіх у боротьбі? Чи, може, позитивні ідеали є самодостатніми без огляду на їхню уявну сакральну санкціонованість?
Я людина невіруюча, антиклерикальна, іншим не буду і не хочу бути. То, виходить, я завчасно нехороша людина у всьому, що б не робив? Переводь старих і немічних через вулицю чи не переводь... ;)
А протім, Вікторіє, ми десь на іншій гілочці цього форуму в унісон писатимемо про демократичні цінності, про повагу до особистості... :D:D:D
Тут мова у духовному та душевному плані. Те, що Ви не вірите (свідомо) в Бога, ще не мусить означати, що він до Вас не промовляє. І мова тут йде про спокуси до злого, що вони родяться в думках. До чого тут хороші вчинки у вигляді "перевести бабцю чи ні"? Добро в людині закладено вже з народження - це і є замір Божий.:) А те, що вірите Ви, чи ні - це вже для Бога не так вaжливо, бо для нього є головнішим те, щоб Ви не робили зла і чим поменше спокушалися до нього. А добро Боже проявляється і там, в таких країнах, де люди мають іншу, не християнську релігію, бо Бог - це Універсум, це Добро у всьому і у всіх.:)
Вікторіє, твої еліністичні погляди мені особисто набагато симпатичніші за кондово-православні :D :D :D
Власне, ти таки демократична людина - це максимально вільна схема вмонтовування віри в сучасний ментальний побут. Іншими словами, Бог з грізного деміургу стає тихим домашнім психологічним чинником, регулятором психологічного балансу. Що й вимагалося довести!!!
Але я таки обираю свободу - буду хорошим зі свого власного вибору (або, за твоєю версією, з ілюзії свого власного вибору) :D :D :D
У кожного свої завдання й ціль.
Ага... Як у Штірліца... ;)
Viktoria Jichova
26.11.2006, 02:11
Іване, якщо на це пішло, мені ортодоксне православ'я не надто по душі. Я більш схильна до католичності свого визнання. І дуже люблю читати твори російського філософа Володимира Соловйова, у котрих він і доводить єдність універсальності Добра (Бога).:)
Іване, якщо на це пішло, мені ортодоксне православ'я не надто по душі. Я більш схильна до католичності свого визнання. І дуже люблю читати твори російського філософа Володимира Соловйова, у котрих він і доводить єдність універсальності Добра (Бога).:)
Ура!!! Демократія forever! З нами Бог (отже, нас принаймні троє)!!! :)
ДО МИХ"Просто я подумав, що не по своїй волі прийшов у цей світ і не по своїй піду з нього. У кожного свої завдання й ціль."
Дуже важко це зрозуміти але Богом даний вам шанс жити.Інадто легковажно думати що життя це якась закономірність яка мало чого вартує.Нам дістався цей шанс один із міліардів за часом дуже короткий і було б добре більше цікавитись про того хто нам його дав.
У Біблії Еклізіяст 9:4--6" Хто знаходится поміж живих той має надію------------5)Бо знають живі що помруть а померлі нічого не знають-------------------------------6(і їхнє кохання ,і їхня ненависть та заздрощі їхні загинули вже-------."
Нами зароблені багатства нікому не потрібні будуть
А надія яка;? Сам обіцяв ТИТ 1:2 "в надії вічного життя ,яке обіцяв від вічних часів необманлевий Бог".
Дуже важко це зрозуміти але Богом даний вам шанс жити.Інадто легковажно думати що життя це якась закономірність яка мало чого вартує.Нам дістався цей шанс один із міліардів за часом дуже короткий і було б добре більше цікавитись про того хто нам його дав.
Як це "мало чого вартує"? Тобто якщо зверху сидить хтось з батогом, то життя наповнюється сенсом, а коли ти сам відповідальний за свої вчинки, то вже нічого не вартуєш? Якась апологія рабської свідомості виходить: правду кажуть - "раб Божий".
А може у нас з вами різне походження просто? Вам з Михом хтось дав "шанс жити", причому "один із міліардів", а я сам народився, сам живу і сам відповідаю за своє життя, яке дійсно - "за часом дуже коротке". А навкруги (це не до вас з Михом, це в реалі) бачу переважно лицемірів, які живуть виключно власними утробними стимулами, при цьому ходять в церкву і дійсно вважають себе віруючими. Для більшості віра - звичайний психологічний регулятор, засіб гармонізації внутрішнього світу, така от психологічна методика. Але методика ця внутрішня, індивідуальна і практично ніколи не позначається на публічних мотивах і діях.
Ну практично ніхто не живе "по Христу" реально. І не житиме, я думаю - хіба дехто. Але цей дехто, в силу власних гуманістичних позицій цілком може й без ритуальних християнських підказок обійтися. Просто бути харошим чєловєком. Самому по собі. :D :D :D
Для меня гораздо болезнее посмотреть в глаза человека мною обиженного, нежели на икону. И уместнее говорить о Добре и Зле, нежели о Боге и Дьяволе.
Кстати, никто не задумывался о религии как идеологии? Те же иконы...
И куда как больше общего я почувствую проведя рукою по корешкам книг, по фильмам, музыке... вот они, настоящие иконы, пусть они не сверхчувственны, пусть не божественно совершенны - они трудовые, наши, от земли. И они не совершали преступлений во имя своего лика, вот они и есть Добро.
Viktoria Jichova
26.11.2006, 14:36
Ну, Майку, Ви ж добре знаєте, що і мистецтво скільки разів було зловжито во ім'я чиєїсь злочинної ідеології. Я все таки, гадаю, що людина має визнавати не ікони, але правду, добро (любов) та красу - це істинні цінності.:)
Для меня гораздо болезнее посмотреть в глаза человека мною обиженного, нежели на икону. И уместнее говорить о Добре и Зле, нежели о Боге и Дьяволе.
Кстати, никто не задумывался о религии как идеологии? Те же иконы...
И куда как больше общего я почувствую проведя рукою по корешкам книг, по фильмам, музыке... вот они, настоящие иконы, пусть они не сверхчувственны, пусть не божественно совершенны - они трудовые, наши, от земли. И они не совершали преступлений во имя своего лика, вот они и есть Добро.
Всьо, нас вже четверо тут гуманістів: Я, Бог, Віка і Міке :D :D :D
Ну, Майку, Ви ж добре знаєте, що і мистецтво скільки разів було зловжито во ім'я чиєїсь злочинної ідеології. Я все таки, гадаю, що людина має визнавати не ікони, але правду, добро (любов) та красу - це істинні цінності.:)
Ні, Віка, ви можете сидіти у самому логові злочинності, скажімо на партзібранні :), та слухати з плеера Вівальді, або у Кремльовському дворці з`їздів :), дивитися балет на музику Чайковського. Від цього ані Вівальді, ані Чайковський злочинцями не стануть ніяк, злочинною як була так і зостанеться ідеологія, так що вважайте, що на термін звучання мистецтва все Зло безсиле. Отак.
Viktoria Jichova
26.11.2006, 19:16
Майку, я мала на увазі митців, котрі творили під час панування отих ідеологій: і радянські здебільшого, і нацистські митці творили "на заказ". Оце і є зловживання мистецтвом. Але це вже, видно, не мистецтво, а пародія на нього. Бо справжній митець (як Мозарт наприклад) не буде творити лише на заказ.
Звісно, "Муза за викликом" - це вже ремесло, а не мистецтво :)
А взагалі питання відносин митця та суспільства дуже складне. Єдине, що можна стверджувати, що митець буде діяти мистецтвом, а суспільство - розпорядженнями та законами у кращому випадку, у тому різниця :)
У митця є перепустка в душу людську, у політика її нема, тому й паразитує політик у тлі митця як гліст щоб влізти в душу та відкласти яйця. А ми його дустом! :)
...
Но слава богу, думать мы свободны
О чем угодно и когда угодно
И самый глупый вздор
Смешон нам до тех пор
Пока урчит невидимый мотор
Без шестерёнок и карданов
Без всяких видимых причин
И днём и ночью, неустанно
Наш вечный думатель урчит
Он то замрёт, а то убыстрит
Заветной мысли дерзкий бег
И никакому мотористу
И никакому террористу
И никакому аферисту
Его не выключить вовек!
(Иваси)
А взагалі питання відносин митця та суспільства дуже складне. Єдине, що можна стверджувати, що митець буде діяти мистецтвом, а суспільство - розпорядженнями та законами у кращому випадку, у тому різниця :) У митця є перепустка в душу людську, у політика її нема Дуже якась чорно-біла картина виходить. Суспільство - суцільне Зло якесь. А митець білий і пухнастий...
Можна я тихенько свої думки вкину до вашого казана?
Зараз більше половини світу вірить у юдейського Яхве, називаючи його різними іменами, трохи менше у Будду...
Отже нам залишилось дочекатись поки ісламісти нарешті допруть, що вони такі ж як християни і разом візьмуться буддистів бити (((
Дуже якась чорно-біла картина виходить. Суспільство - суцільне Зло якесь. А митець білий і пухнастий...
:)
Чому ж Зло?
Але ж погодьтеся, що між найкращим законом чи розпорядженням, та "Лунною сонатою" є деяка різниця (термінологічна? :))
Мерів, гаїшників та найпрофесійніших політиків :) он скільки, а митець... де їх узяти? то мабуть стан душі, яка займається самолікуванням... а казали ж, мінздрав попереджує, не треба само, бо хто зна що за інфекція у душах людських заведеться, свобода ота, ще й думати почнуть та гроші свої шукать, ні, самолікуватися ніяк неможна :)
:)
Чому ж Зло?
Але ж погодьтеся, що між найкращим законом чи розпорядженням, та "Лунною сонатою" є деяка різниця (термінологічна? :))
Мерів, гаїшників та найпрофесійніших політиків :) он скільки, а митець... де їх узяти? то мабуть стан душі, яка займається самолікуванням... а казали ж, мінздрав попереджує, не треба само, бо хто зна що за інфекція у душах людських заведеться, свобода ота, ще й думати почнуть та гроші свої шукать, ні, самолікуватися ніяк неможна :)
Загалом, творчість - штука загадкова. Я б не протиставляв її суспільному механізму, який дійсно вибудовується і існує з необхідності. Творчість це щось таке індивідуальне, що може проявлятися і в процесі виконання чітко визначених суспільних функцій (наприклад, службових обов"язків). Тобто, художник у кінотеатрі має службовий обов"язок за зарплату малювати афіші. І не має права не малювати. А от Джоконду його ніхто не може зобов"язати намалювати. Може - намалює, ні - то й ні. Але і в часі, і в просторі суспільна взаємопов"язаність і творча індивідуальність співіснують. І не завжди протистоять одне одному.
KabMiner
27.11.2006, 15:50
А те, що вірите Ви, чи ні - це вже для Бога не так вaжливо, бо для нього є головнішим те, щоб Ви не робили зла і чим поменше спокушалися до нього. А добро Боже проявляється і там, в таких країнах, де люди мають іншу, не християнську релігію, бо Бог - це Універсум, це Добро у всьому і у всіх.:)
Повторюся, що це питання залежить від того хто є Богом. Розуміння Бога, як універсуму не поділяю, оскільки різні релігії несуть різні моральні установки, досить часто радикально відмінні.
Viktoria Jichova
27.11.2006, 17:16
Повторюся, що це питання залежить від того хто є Богом. Розуміння Бога, як універсуму не поділяю, оскільки різні релігії несуть різні моральні установки, досить часто радикально відмінні.
Кабмінере, на таке питання хто є Богом Вам не дасть відповідь ніхто. Оскільки на власні очі його ніхто не бачив. Та Ви самі це знаєте, до чого такі провокативні запитання? А що, по-Вашому, не є Богом? Для віруючих вистачить подивитися навкруги (це я дещо примітивно), щоб не вміти не побачити, усвідомити, що всі ми, як і вся природа (космос) є створінням Божим - це і є для віруючого доказ Божої екзистенції.:) А те, що Ви закидаєте, що всі релігії мають відмінні моральні установки - не такі вони вже й відмінні у своїй загальній меті. Так, є відмінності, але в цьому всьому і полягає парадoкс буття та Божої єдності. Навіть такий славний психолог К.Г. Юнґ каже (цитата з 5 тома його "Вибране", стор. 25):
"Чи можна зрозуміти, що рішенням може бути і тe, що людина не оголошує себе "суддьою світа", але цілком позбавляється своєї суб'єктивнoсті і бере на себе віру, що Бог висказався багатьма мовами і проявився багатьма способами, і всі ці висказання правдиві? Докір, котрий приходить з християнської сторони, що не може бути можливим те, що всі ці протиріччя були правдивими, але треба і її (цю християнську сторону) ввічливо запитати: чи справді є 1=3? Як може бути 3=1? Як може бути матір дівою і т.д. Що ж ми до сих пір ще не зауважили, що всі релегійні трактування мають в собі логічні протиріччя і в своєму принципі неможливі судження, та навіть те, що це і є сутністю релігійного твердження? Маємо ось такі слова Тертулліана: "І Син Божий помер, що ж і є гідним віри, бо це є неможливим. І похований встав з мертвих; це безсумнівно тому, що це неможливо". Коли християнство закликає до віри такими протиріччями, тоді не може, як це мені здається, відкинути того, хто припускає ще декілька інших парадоксів. Парадоксальність належить, як не дивно, до найбільших духовних багатств; однозначність є навпаки ознакою слабкості. Тому релігії, котрі втратили чи зменшили свою парадоксальність, є внутрішньо бідними; її примноження навпаки збагачує, бо лише ота парадоксальність є спроможна приблизно ухопити повноту життя, що ж однозначність і то, що не має в собі протиріч, є однобокістю, і тому не спроможна висказати незрозуміле. Не кожному дано духовної сили на зразок Тертулліанa, котрий зміг очевидно цю парадоксальність не лише витримати, але й вбачати в ній найвищу безсумнівність віри. Багато хто з релігійних слабохарактерних людей робить з парадоксальності небезпеку."
Ось таке стосовно різності та парадоксів. :)
Повторюся, що це питання залежить від того хто є Богом. Розуміння Бога, як універсуму не поділяю, оскільки різні релігії несуть різні моральні установки, досить часто радикально відмінні.
Каждый воспринимает этот "универс" настолько, насколько в состоянии и не более того. Невозможно ответить на все "отчего", но ведь это не делает происходящее менее последовательным, значит есть законы над нами.
Парадоксальність належить, як не дивно, до найбільших духовних багатств; однозначність є навпаки ознакою слабкості. Тому релігії, котрі втратили чи зменшили свою парадоксальність, є внутрішньо бідними; її примноження навпаки збагачує, бо лише ота парадоксальність є спроможна приблизно ухопити повноту життя
:)
Лет двадцать назад, уж не помню по каким информационным каналам, книга, ТВ, или в трамвае :) услышал такое - якобы кто-то из яйцеголовых (инопланетяне, или иже с ними :)) высказался о причинах несчастий землян в том смысле, что логика у землян бинарная (да, нет или расстрел :)), и она не соответствует природе мира.
В этой связи первым шагом к познанию мира должно стать введение третьего логического состояния - "не знаю", что здорово бы приземлило форумные баталии и отвечало бы реалиям :)
:)
В этой связи первым шагом к познанию мира должно стать введение третьего логического состояния - "не знаю", что здорово бы приземлило форумные баталии и отвечало бы реалиям :)
ОТОЖ !.. :)
В этой связи первым шагом к познанию мира должно стать введение третьего логического состояния - "не знаю", что здорово бы приземлило форумные баталии и отвечало бы реалиям :)
Це взагалі вища форма рефлексії, доступна, за визначенням, небагатьом. І на форумі таки й є небагато людей, які цю форму опанували. От я, наприклад... :D :D :D
P.S. Заодне й скромний.... :)
Хто ти ?
Хто ти, що приходиш до мене – у мої мізки…
Спалах сліпучо-білого світла..,
Моя простора і затишна клітка – перше, що бачу, прокинувшись,.. так – це моя клітка вона зроблена з надміцного пластику, який виготовили спеціально на замовлення, ідеально підігнали під мене – ну чим не справді професіональна і якісна робота… не пригадую точно, але, здається, це був швейцарського виробництва пластик…так – саме так – швейцарський пластик, один з кращих у Европі, швейцарці добре зналися на виготовленні справжньої пластмаси (рецепт її виготовлення передавався з покоління в покоління), але того дня видно щось пішло не так, щось вони там ненароком намішали… одним словом – вийшов дефект. звісно, ніхто цього не помітив, зрештою, ніхто не застрахований від помилок… так, моя клітка простора – у ній запросто поміститься… гммммм… моя клітка – одна з кращих у світі – звісно ж що може посперечатися з швейцарським пластиком??? вона дрібно помережана отворами за тисячі років, хоч і з дефектом, у ній лише повно дірочок, як у тому ж таки швейцарському сирі, …о-о-о-о, згадав, хтось поставив у моїй клітці радіво (так, саме радіво), його можна слухати, але показувати воно не може – такий собі брехунець… так, я маю радіво, звичайно, шкода, що воно лише говорить, але… це моя клітка№;:;№%:?№;!?*:?(?* колись це була моя к№»к%а…колись вони казали що вона простора і затишна колись я казав що вона простора і затишна колись…
я часто бачу сни !»;№
…інколи важко розпізнати чи це сон чи ні але… часом уві сні я бачу правду, але мої мізки не в змозі… перемикається маленький перемикач – гоп ніц нема…
лежу собі у вже не моїй клітці… колись це була моя к… хто ти що приходиш у мої мізки хто це хто ви хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я хто я…
Fatal system error
…in the end
Спалах сліпучого світла…
"...часом уві сні я бачу правду..."
Перемикач можна обдурити, усю правду повз нього не пронесеш, вчинить галас, а помалу, непомітно, можна :), і мозок тоді теж буде взмозі... ще не fatal... :)
Koza-Dereza
05.12.2006, 21:26
Каждый воспринимает этот "универс" настолько, насколько в состоянии и не более того. Невозможно ответить на все "отчего", но ведь это не делает происходящее менее последовательным, значит есть законы над нами.
Я погоджуюсь з Салатою. Кожна людина розумiє Бога настiльки наскiльки може, але до кiнця нiхто так i не знає. А якщо ви думаєте що знаєте, то почитайте книгу Йова. Там дуже гарно сказано самим Богом Йову i його приятелям якi розказували ЙОвовi про Бога Ось приклад:
Йов 38
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Кстати, никто не задумывался о религии как идеологии? Те же иконы...
И куда как больше общего я почувствую проведя рукою по корешкам книг, по фильмам, музыке... вот они, настоящие иконы, пусть они не сверхчувственны, пусть не божественно совершенны - они трудовые, наши, от земли. И они не совершали преступлений во имя своего лика, вот они и есть Добро.
Це суто особисте Mike, ікона завжди залишиться іконою, а книгу сьогодні ми розуміємо по одному , завтра по іншому. Творчість Андрія Рубльова, Теофана Грека важко порівняти з творчістю Ільфа та Петрова, через пару десятків років про них забудуть і не тільки про них (фільми, музику).
Всьо, нас вже четверо тут гуманістів: Я, Бог, Віка і Міке :D :D :D
Про Бога не буду, головне щоб гуманізм не був надмірним і однобічним.
Білогвардійський поруччик іде перед строєм плєнних красногвардєйців, і дивлячись в список тикає пальцем:
— Расстрєлять.
Того уводять, чути постріл. До слідуючого:
— Расстрєлять.
Уводять, чути постріл. До слідуючого:
— Расстрєлять.
— Я ніхачу!!!
— Ну нехочішь так ніхочішь, чєво раскрічался, вичорківаю... :)
:)
В этой связи первым шагом к познанию мира должно стать введение третьего логического состояния - "не знаю", что здорово бы приземлило форумные баталии и отвечало бы реалиям :)
А для чого?, з принципами гуманізму не клеїться.:D :) ... вільний вияв природних почуттів і здібностей.:D :)
Список статей: http://andnikol.h10.ru/
Це суто особисте Mike, ікона завжди залишиться іконою, а книгу сьогодні ми розуміємо по одному , завтра по іншому. Творчість Андрія Рубльова, Теофана Грека важко порівняти з творчістю Ільфа та Петрова, через пару десятків років про них забудуть і не тільки про них (фільми, музику).
Я так відповім - немає вічного джерела енергії що фізичної, що духовної. Тобто, був Рубльов, світив свого часу яскравіше, був Ільф з Петровим, вони теж дали досить світла, і будуть ще джерела. Важливо щоб були, щоб цей вогонь не згас. Як там різні покоління не розуміють одну книгу, а відрізнити щиру та добру від підробки майже завжди можливо.
Як у Висоцького - "значит нужные книжки ты в детстве читал..."
Я так відповім - немає вічного джерела енергії що фізичної, що духовної.Є !!!
І ви праві теж, Michel, таким чином коло правих все збільшується, і є привід до пляшки-другої :) Думаю, їхати до магазина тому, в кого енергоносії найдешевші :)
І ви праві теж, Michel, таким чином коло правих все збільшується, і є привід до пляшки-другої :) Думаю, їхати до магазина тому, в кого енергоносії найдешевші :)
Не могу ни выпить, ни забыться.
Стих пришел - и замысел высок.
Не мешайте, дайте углубиться!
Дайте отрешиться на часок.
B Bысоцкий.
І ви праві теж, Michel, таким чином коло правих все збільшується, і є привід до пляшки-другої :) Думаю, їхати до магазина тому, в кого енергоносії найдешевші :)
Навіть до магазина не треба їхати, вдома є "Столичний стандарт" (Українська з перцем), з Черкас привезли. Ну... і ще дещо знайдеться, якщо треба. :)
Енергоносії тут дорогі, то я змішую з сонячниковою олією, вона дешевша, а їде краще як без неї.
Монархист
15.12.2006, 00:58
Іване, якщо на це пішло, мені ортодоксне православ'я не надто по душі. Я більш схильна до католичності свого визнання. І дуже люблю читати твори російського філософа Володимира Соловйова, у котрих він і доводить єдність універсальності Добра (Бога).:)
Вот вам хорошо. Это не вы к Богу должны идти, а Бог за вами бегать .:eek:
Я так відповім - немає вічного джерела енергії що фізичної, що духовної. Тобто, був Рубльов, світив свого часу яскравіше, був Ільф з Петровим, вони теж дали досить світла, і будуть ще джерела. Важливо щоб були, щоб цей вогонь не згас. Як там різні покоління не розуміють одну книгу, а відрізнити щиру та добру від підробки майже завжди можливо.
Як у Висоцького - "значит нужные книжки ты в детстве читал..."
хороший перехід від вічної енергії до Рубльова, а ще кращий до Ільфа з Петровим. При такому підході.... все згасне.:o
Вот вам хорошо. Это не вы к Богу должны идти, а Бог за вами бегать .:eek:
У Вас велиииииикий досвід?
хороший перехід від вічної енергії до Рубльова, а ще кращий до Ільфа з Петровим. При такому підході.... все згасне.:o
Навряд чи, Міху, воно згасне :)
Скоріш вогке не запалає, бо вогке :)
Був у нас на кафедрі підрозділ, що професійно займався сушкою деревини, так то виявляється не таке просте діло - не можна кинути напризволяще та й все, потрібно створити деякі умови, бо "поведе", так "поведе" що... :)
http://ralf.com.ua/index.php?act=news&page=112&show=yes
http://ralf.com.ua/
Шановний Pedro,
Ви навели на сусідній гілці біблійний вірш, стосовно якого у мене є питання, що давно мене непокоять. Але щоб не зафлуджувати гілку про католицизм і православ'я, хотіла би запитати тут.
Як людина, котра неупереджено вивчала Євангеліє, поясніть будь-ласка стосовно цього:
"від Івана 3, 16
Бо так бо Бог полюбив світ, що послав Сина свого однородженого, щоб всякий, хто вірить в Нього не загинув а мав вічне життя."
Може, на минулих форумах ця тема пояснювалася, тоді прошу повторити. Заздалегідь прошу вибачення у глибоковіруючих людей за деяку крамольність і наївність питань.
Справа в тому, що десь-колись прочитала отаку думку: факт посилання Богом свого Сина задля духовного спасіння людства скидається на жертвоприношення. Ну, тобто, для чого було навмисне свого Сина приносити в жертву, і ще й саме таким способом? Принесення жертви - це ж язичництво якесь.. Іншими словами, чому милосердя християнської релігії не базується на милосердному ставленні Бога до свого Сина?
І ще, наскільки я знаю, в Старому Заповіті йдеться про те, що Бог розгнівився на "цей світ" і його тодішні безчинства, і учинив всесвітній потоп. Це можна зрозуміти. Але як сталося, що він його пізніш возлюбив так, що послав свого Сина до тих же, як і раніш грішних, людей в ім'я дарування їм шляху до спасіння їхніх душ?
Вдячна наперед всім, хто має свої відповіді і думки на ці питання.
Фрезія, це тема дуже обширна, як в релігійному так і в загально життєвому розумінні. І чим більш я задумуюся над ситуацією в світі і його історією тим більше я переконуюся в правдивості Біблії.
Я вже трохи сонний і мені важко дискутувати на цю важливу тему.
Але зрозумійте кілька істин. Бог створив людину. Дав її кілька дуже простих правил. І разом з тим дав свободу. Абсолютну. Якою і скористалась людина. На жаль в протилежному напрямку. Тобто повстала проти Бога. Але Бог, як творець продовжував і продовжує цю людину любити. Але на самому початку він застеріг - якщо поступиш так (ти можеш, бо то твоя воля, ти вільна поступати як хочеш) то помреш.
І людина поступила проти волі Бога, а підкорилася силам зла. Тобто продалася їм.
Тобто людина порушила закон. І хтось за це мусив відповісти. І відповів Ісус Христос прийнявши смерть на хресті. І тому, коли я вірю в цю жертву, я вірю що і мої гріхи і беззаконня (а їх в мене як і вкожної людини є дуже багато) заплачені там.
Це я так розповів "на мужицьки розум". Хотілося б щоб хтось пояснив більше, так як мене ніякої богословської освіти нема.
Дякую, Pedro,
Приблизно так і я це розумію, але саме факт жертви-"розплати" мені все ще не вповні ясний.
Яку розплату взагалі має грішник, себто, "порушник" за свої діяння? Бо спочатку він грішний за гріхи перших людей, потім - за своїх предків до сьомого коліна, і нарешті має свої власні гріхи і беззаконня. І, напевне ж, розплата за свої власні мала би бути у більшості своїй духовна, тобто - після смерті. Бо фізичних "покарань" ще при земному житті більшість людей має на землі доволі, часом навіть ще до того, як вони сягнуть дорослого віку і встигнуть нагрішити.. і тим не менш гріхи з них не знімаються фактом перенесення страждань.
Тобто, відповісти "за всіх нас" Христос мав би за логікою не так на земному хресті, не так у земних фізичних муках, як десь там, за межею фізичного життя.. Коли так, то чому тоді так багато уваги приділяється його фізичним смертним мукам, і так мало - позажиттєвим?
Може, не потрібно над цим замислюватися, не намагатися зрозуміти, а просто - вірити, що смерть на хресті бого-людини є рівнозначною пекельним мукам усіх грішників-християн після смерті, що нею заплачено за всі вчинені беззаконня віруючих у Бога..
Фрезія, можна я попробую?
Будь-яке добро воно йде тільки від Бога. Людина не може творити добро сама по собі, навіть якщо саме так їй здається. Будь-яке зло походить від Злого. Зло можна побороти тільки добром. Я хотів сказати, що у духовному так і у матеріальному світі є закон, які створив Бог. На цих законах тримається Всесвіт.
Отож на мій обмежений розум, є два віріанти: або міняти всесвітній Закон, або побороти Зло Добром.
Перший варінт напевно, це кінець світу, а другий - продовження творення людини, святої людини, яка мала б Божу подобу.
Ось така думка, але хіба людина здатна все це знати: чому Бог зробив так, а не інакше?
Про грішника.
Колись давно, за перших християн, за певну провину була певна, наперед обумовлена покута.
На це Ваше запитання я б порадив почитати Щоденник Фаустини Ковальської. Там досить добре це питання висвітлюється і багато можна просто почерпнути. Степінь провини грішника визначатиметься Справедливим Суддею (Ісусом), сьогодні, коли ми до суду не дійшли, користуймося тим, що Ісус є безмежним джерелом прощення. Сьогодні церква навіть не говорить про те, що Юда є в Пеклі.
Треба просто памятати, що для Бога не тільки важливі наші справи, а й наші намірення. Хтось може бути великим грішником, але йому може й багато пробачитися, а хтось може бути меншим грішником, але йому залишиться., тому треба постійно чувати, думати про Бога. Чим більше на протязі дня людина думає про Бога, тим більше вона є духовною, тим менше у неї можливості "впасти на дорозі".
Треба памятати, що всякі невдачі, хвороби людини є не лише для того, щоб людину покарати, а й для того, щоб людину навернути. Тільки в біді людина починає думати глибоко. Це є такий Божий промисел, бо як інакше достукатись до людської черствої душі? Багато людей думають, що раз людина здорова і багата, значить вона є близько до Бога, а хворий, нещасний, бідний, то він далеко від Бога. Це неправда. А людина часто ототожнює щастя на землі з щастям бути з Богом. Це різні речі.
про Христа.
По-перше. Де місце події? - На землі. А що таке земля? Це місце де ще існує Диявол.
По-друге, багато людей не взнають Христа, при тому, що Він був тут, на землі, між людьми, а що вже говорити, якби подій відбувалися поза людським оком?
Така моя думка.
Пишіть, Фрезіє ще постараюся пояснити, якщо цікаво.
Viktoria Jichova
22.01.2007, 21:35
Вот вам хорошо. Это не вы к Богу должны идти, а Бог за вами бегать .:eek:
Цікаво, Монархісте, і Ви бачили, як він за нами біг?:D
KabMiner
27.01.2007, 16:57
Мих, а можна я попробую?
Отож на мій обмежений розум, є два віріанти: або міняти всесвітній Закон, або побороти Зло Добром.
Перший варінт напевно, це кінець світу, а другий - продовження творення людини, святої людини, яка мала б Божу подобу.
Ось така думка, але хіба людина здатна все це знати: чому Бог зробив так, а не інакше?.
А на мій обмежений розум, змінити природу світу ("всесвітній Закон") людина не взмозі- це прерогатива Бога (але не Ісуса), тому в людини є два зовсім інші варіанти:
1) дотримуватися законів природи, жити у відповідності з ними і бути гармонійною істотою;
2) поводити себе протиприродно, в тому числі антисоціально, і постійно накликати на себе відповідну реакцію природи і суспільства.
Про грішника.....
Степінь провини грішника визначатиметься Справедливим Суддею (Ісусом), сьогодні, коли ми до суду не дійшли, користуймося тим, що Ісус є безмежним джерелом прощення. Сьогодні церква навіть не говорить про те, що Юда є в Пеклі.
Ось! Краса! І в це дійсно вірять дорослі люди! А потім ми дивуємося звідки у нас злочинність, аморальність і т.ін. А це ж просто всі вірять, що Ісус Христос ще не одягнув мантію судді і не приступив до виконання своїх обовязків! А раз так, то можна робити все що хочеш. От і Юда ще не в пеклі, а братки, відповідно, не в тюрмі. І це не є щось незвичайне, бо цьому ж вчить церква.
Далі йде цікаве продовження...
Треба просто памятати, що для Бога не тільки важливі наші справи, а й наші намірення. Хтось може бути великим грішником, але йому може й багато пробачитися, а хтось може бути меншим грішником, але йому залишиться., тому треба постійно чувати, думати про Бога.
Прєлєсть! А я то думаю: Чому у нас крупні бандити сидять не в тюрмі а в парламенті? - А це ж їм просто пробачається! Чиста правда! Цілковита реалізація християнської ідеології.
http://www.ufology.smtp.ru/isnotmysticism.htm
[QUOTE=Pedro;27343]... Бог, як творець продовжував і продовжує цю людину любити. Але на самому початку він застеріг - якщо поступиш так (ти можеш, бо то твоя воля, ти вільна поступати як хочеш) то помреш.
І людина поступила проти волі Бога, а підкорилася силам зла. Тобто продалася їм.
Тобто людина порушила закон. І хтось за це мусив відповісти. І відповів Ісус Христос прийнявши смерть на хресті. І тому, коли я вірю в цю жертву, я вірю що і мої гріхи і беззаконня (а їх в мене як і вкожної людини є дуже багато) заплачені там...QUOTE]
Ще до цього можу уточнити цитатою з Біблії (пробач, Фрезіє, що поки-що не вказав вірша і розділу, як знайду - допишу)"Він скасував розписку, прибивши її на хресті" - себто вчинені людьми гріхи. Алегорично можна порівняти з договором, згідно якого маєш розплатитися за свої провини,
але не можеш, лише завдяки оплаті, яку здійснив Ісус на хресті.
Ще якось наводили приклад: за образу людини - покутуєш як людина,
за образу Бога - ... не можеш (як Бог?)! спокутувати, це немов-би пастка. Напевно, диявол так і думав, до моменту, коли Ісус був розіп'ятий на хресті.
Тарас ШЕВЧЕНКО
***
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо, та тихо,
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
4 октября 1845,
Миргород
Які є „Десять заповідей спокою” Івана Павла ІІ?
1. Саме цей день я хочу прожити, не намагаючись одразу вирішити всі життєві проблеми.
2. Саме сьогодні зважатиму на свою поведінку: буду привітним до людей, не буду критикувати, виправляти чи вдосконалювати нікого, окрім себе.
3. Саме сьогодні буду щасливим, усвідомлюючи, що я створений для щастя не тільки у вічності, але й тепер. Є лише один світ.
4. Саме сьогодні підлаштуюся під обставини, не прагнучи, щоби вони підлаштовувалися до моїх бажань.
5. Саме сьогодні відведу кілька хвилин свого часу для читання. Як їжа потрібна тілові, так добра книжка потрібна для духовного життя.
6.Саме сьогодні зроблю якийсь добрий вчинок і нікому про це не скажу.
7. Саме сьогодні зроблю щось, до чого не маю жодного бажання. А коли почуватимусь ображеним, не виявлю цього.
8. Саме в цей день складу собі детальний план. Можливо, не буду його ретельно дотримуватися, але спробую виконати два правила: не буду поспішати і буду рішучим.
9. Саме сьогодні буду сильно вірити – навіть коли б обставини схиляли мене до чогось протилежного. Бог піклується про мене так, ніби на світі більш нікого немає.
10. Саме сьогодні не буду нічого боятися. Особливо не лякатимусь радості та всього, що красиве. Не боятимусь вірити в Добро і за все дякувати. Адже все є Божим даром.
no_coment
07.05.2007, 14:34
Які є „Десять заповідей спокою” Івана Павла ІІ?
1. Саме цей день я хочу прожити, не намагаючись одразу вирішити всі життєві проблеми.
2. Саме сьогодні зважатиму на свою поведінку: буду привітним до людей, не буду критикувати, виправляти чи вдосконалювати нікого, окрім себе.
3. Саме сьогодні буду щасливим, усвідомлюючи, що я створений для щастя не тільки у вічності, але й тепер. Є лише один світ.
4. Саме сьогодні підлаштуюся під обставини, не прагнучи, щоби вони підлаштовувалися до моїх бажань.
5. Саме сьогодні відведу кілька хвилин свого часу для читання. Як їжа потрібна тілові, так добра книжка потрібна для духовного життя.
6.Саме сьогодні зроблю якийсь добрий вчинок і нікому про це не скажу.
7. Саме сьогодні зроблю щось, до чого не маю жодного бажання. А коли почуватимусь ображеним, не виявлю цього.
8. Саме в цей день складу собі детальний план. Можливо, не буду його ретельно дотримуватися, але спробую виконати два правила: не буду поспішати і буду рішучим.
9. Саме сьогодні буду сильно вірити – навіть коли б обставини схиляли мене до чогось протилежного. Бог піклується про мене так, ніби на світі більш нікого немає.
10. Саме сьогодні не буду нічого боятися. Особливо не лякатимусь радості та всього, що красиве. Не боятимусь вірити в Добро і за все дякувати. Адже все є Божим даром.
Де взяв?
no_coment
07.05.2007, 14:59
цікаво, чи має Бенедикт XVI щось подібне?
Є матеріали, які пропускають струм добре, а є, які погано, а є такі, які наполовину під дією зовнішніх факторів. Так само людина. На неї подається від Бога любов, але є люди, які затримують її, а є такі, які пропускають цю любов наполовину, взалежності від життєвих обставин, а є такі, які цю любов віддають іншим - всю, що їм дається Богом. Досконала людина має бути добрим провідником любові, щоб віддавати її іншим. Не затримуймо в собі те, що дається нам задаремно, віддаваймо все іншим.
Черешенька
14.10.2007, 00:33
На неї подається від Бога любов, але є люди, які затримують її, а є такі, які пропускають цю любов наполовину, взалежності від життєвих обставин, а є такі, які цю любов віддають іншим - всю, що їм дається Богом. Досконала людина має бути добрим провідником любові, щоб віддавати її іншим. Не затримуймо в собі те, що дається нам задаремно, віддаваймо все іншим.
Пане Мих, дуже гарно сказано!
Я собі занотую і цитуватиму, посилаючись на Вас, якщо Ви не заперечуєте :)?
Не затримуймо в собі те, що дається нам задаремно, віддаваймо все іншим.
Супер!Задоволення від такого віддавання мало з чим можна зрівняти.
KabMiner
15.10.2007, 11:59
цікаво, чи має Бенедикт XVI щось подібне?
Має, Mein kampf.- Не 10 заповідей, але непогана книжка. :D
no_coment
15.10.2007, 13:30
Має, Mein kampf.- Не 10 заповідей, але непогана книжка. :D
Читав і я (у 16-18 річному віці) :ninja: . На ті часи такі "книжки" були саме для мене (Бо дуже "непримеренним" був в ті часи)! Саме розвал СРСР, переосмислення цінностей, становлення особистості, тощо.....
А ось, щодо Бенедикта..... не піздно йому вже такими книжками "захоплюватися" :shutup: ?
консультант
17.10.2007, 18:20
Справжні бійці невидимого фронту - це екзорцисти.
FeRmatta
27.10.2007, 21:02
але забуваємо про те, що бідність можна побачити скрізь: і у брудних хижах і у розкішних покоях, а все через те, що у нашому житті всюди й кругом і постійно є випадки, що спонукають збочити нас з правильної дороги, втратити правдиве розуміння сутності речей та подій.
це ви що мали на увазі?
це ви що мали на увазі?
духовна бідність...
Черешенька
28.10.2007, 01:34
духовна бідність...
швидше, пустка, порожнеча, запустіння душі...
Я ніколи не забуду розповідь одного колишнього відомого тілоохоронця в крутому барі і його спостереження: він розповідав, що часто бачив шикарних дівчат, які виглядали на півміліона, як мінімум, але знаючи їх ближче, не раз чував (від них самих) про постійні страхи, сумніви, невпевненість в собі. І як він тоді, підсумовуючи пережите, сказав нам: дівчата, краще будьте собою, відкривайте серця для інших у потребі, не маскуйте себе, бо в такому разі життя ваше не буде нічого вартим...
Я ніколи не забуду розповідь одного колишнього відомого тілоохоронця в крутому барі і його спостереження: він розповідав, що часто бачив шикарних дівчат, які виглядали на півміліона, як мінімум, але знаючи їх ближче, не раз чував (від них самих) про постійні страхи, сумніви, невпевненість в собі. І як він тоді, підсумовуючи пережите, сказав нам: дівчата, краще будьте собою, відкривайте серця для інших у потребі, не маскуйте себе, бо в такому разі життя ваше не буде нічого вартим...
То правда, не все є добре те, що блистить....
Зів'ялий мозок
28.10.2007, 20:57
То правда, не все є добре те, що блистить....
Але водночас не завжди можна точно розгледіти, що ховається під личиною зовнішнього блиску та шику, бо чужі думки ми читати так і не навчилися.
Я ніколи не забуду розповідь одного колишнього відомого тілоохоронця в крутому барі і його спостереження: він розповідав, що часто бачив шикарних дівчат, які виглядали на півміліона, як мінімум, але знаючи їх ближче, не раз чував (від них самих) про постійні страхи, сумніви, невпевненість в собі. І як він тоді, підсумовуючи пережите, сказав нам: дівчата, краще будьте собою, відкривайте серця для інших у потребі, не маскуйте себе, бо в такому разі життя ваше не буде нічого вартим...
Саме тому і маскуються, бо людині, яка знає чого варта, яка впевненна у собі, маскуватись не треба. В кожного бувають моменти невидимої боротьби з собою, з комплексами та внутрішніми проблемами. І, як на мене, саме в такі моменти і висвітлюється вартість життя. Бажаю вам всім перемагати себе в тій боротьбі. Хай нам буде добре.
Олена_ua
29.10.2007, 14:02
Справа в тому, що десь-колись прочитала отаку думку: факт посилання Богом свого Сина задля духовного спасіння людства скидається на жертвоприношення. Ну, тобто, для чого було навмисне свого Сина приносити в жертву, і ще й саме таким способом? Принесення жертви - це ж язичництво якесь.. Іншими словами, чому милосердя християнської релігії не базується на милосердному ставленні Бога до свого Сина?
Ісус Христос-Агнець Божий, призначений на заклання заради спасіння людства. Хресна жертва Бога Сина є подвигом любові Отця і Святого Духа.
vBulletin версії 3.7.3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008